30 травня 1876 року минуло 140 років з дня, коли Імператор Олександр II видав Емський указ про заборону ввозити до Росiї будь-якi книжки i брошури, написанi «малоросiйським нарiччям», друкувати оригiнальнi твори та переклади українською мовою, влаштовувати сценiчнi вистави, друкувати українськi тексти до нот i виконувати україномовнi музичнi твори. Свою назву Емський указ отримав від німецького міста Бад Емс, де Олександр II вніс поправки і підписав підготовлений спеціальною комісією указ.
Цим указом зобов’язали «прийняти як загальне правило», щоб в Українi призначалися вчителi-московити, а українцiв спроваджувати на вчительську роботу в Петербурзькому, Казанському й Оренбурзькому округах. Це «загальне правило», по сутi, дiяло i за радянської влади – аж до проголошення Україною незалежностi в 1991 році. Як наслiдок, за понад 100 рокiв, до проголошення незалежності, з України було виселено кiлька мiльйонiв української iнтелiгенцiї, а в Україну «вiдряджено» стiльки ж росiян. Місцевій адміністрації наказувалося посилити нагляд, щоб у початкових школах не велося викладання українською мовою, з бібліотек вилучити книги українською мовою. На підставі Емського указу було закрито Південно-Західний відділ Російського географічного товариства у Києві, припинено видання «Киевского телеграфа», ліквідовано громади, звільнено ряд професорів-українців з Київського університету (М. Драгоманова, Ф. Вовка, М. Зібера, С. Подолинського та ін.).
Емський указ — розпорядження російського уряду, спрямоване на придушення української культури, підписане імператором Олександром II.
Цей указ доповнював основні положення Валуєвського циркуляра 1863 року, виданий у зв’язку з меморандумом, надісланим цареві помічником попечителя Київського навчального округу М. Юзефовичем, в якому українців звинувачено в тому, що вони хочуть «вільної України у формі республіки з гетьманом на чолі».
На підставі Емського указу було закрито Південно-Західний Відділ Російського Географічного Товариства у Києві, припинено видання «Кіевского телеграфа», ліквідовано Громади, звільнено ряд професорів-українців з Київського університету (М. Драгоманова, Ф. Вовка, М. Зібера, С. Подолинського та ін.). В 1878 р. на Паризькому літературному конгресі М. Драгоманов, виступивши на захист української мови і культури, різко засудив Емський указ. Ставши одним з проявів реакційної національної політики російського царизму щодо України, Емський указ гальмував розвиток української культури та національно-визвольного руху, але повністю його припинити не міг. Хоча фактично Емський указ утратив чинність у 1905 р., він ніколи не був скасований офіційно, однак втратив чинність 17 жовтня 1905 року з виданням так званого «Манiфеста громадянських свобод» імператором Миколою II.
Указ забороняв:
— ввозити на територію Російської імперії з-за кордону книги, написані українською мовою без спеціального дозволу;
— видавати українською оригінальні твори і робити переклади з іноземних мов, тексти для нот;
— друкувати будь-які книги українською мовою;
— ставити українські театральні вистави (заборону знято у 1881р.);
— влаштовувати концерти з українськими піснями;
— викладати українською мовою в початкових школах.
Дозволялося видавати українською історичні літературні пам’ятки та художні твори, але лише за умови їх написання згідно з загальноросійською орфографією та отримання попереднього дозволу на публікацію від Головного управління у справах друку. Місцевій адміністрації наказувалося посилити нагляд, щоб у початкових школах не велося викладання українською мовою, та щоб з бібліотек були вилучені книги українською мовою, що не відповідають зазначеним вимогам.
Вперше повний текст указу за журналом Особого Совещания для пресечения украинофильской пропаганды було оприлюднено у книжці Ф. Савченка «Заборона українства 1876 р.» сторінки 381–383.
Додаємо текст Емського указу.
Висновки Особого Совещания для пресечения украинофильской пропаганды з поправками Александра II
18 мая в г. Эмс
В видах пресечения опасной, в государственном отношении, деятельности украинофилов, полагалось бы соответственным принять впредь до усмотрения, следующие меры:
а) ПО МИНИСТЕРСТВУ ВНУТРЕННИХ ДЕЛ
Не допускать ввоза в пределы Империи, без особого на то разрешения Главного Управлення по делам печати, каких бы то ни было книг, издаваемых за границею на малорусском наречии.
Воспретить в Империи печатание, на том же наречии каких бы то ни было оригинальных произведений или переводов, за исключением исторических памятников, но с тем, чтобы и эти последние, если принадлежат к устной народной словесности (каковы песни, сказки, пословицы), издаваемы были без отступления от общерусской орфографии (т. е. не печатались так называемой «кулишовкою)».
Примечание I. Мера эта была бы не более, как расширение Высочайшего повеления от 8 июля 1863 года, коим разрешено было допускать к печати на малорусском наречии только произведения, принадлежащие к области изящной литературы, пропуски же книг на том же наречии, как духовного содержания, так учебных и вообще назначаемых для первоначального чтения, поведено было приостановить.
Примечание II. Сохраняя силу означенного выше Высочайшего повеления, можно было бы разрешить к печатанию на малорусском наречии, кроме исторических памятников, и произведений изящной словесности, но с тем, чтобы соблюдалась в них общерусская орфография, и чтобы разрешение давалось не иначе, как по рассмотрении рукописей Главным управлением по делам печати.
Воспретить равномерно всякие на том же наречии сценические представления, тексты к нотам и публичные чтения (как имеющие в настоящее время характер украинофильских манифестаций).
Поддержать издающуюся в Галичине, в направлении враждебном украинофильскому газету «Слово», назначив ей хотя бы небольшую, но постоянную субсидию [Скраю дописано: «1000 р. из сумм III жанд. в текст заключения не вводить, а только иметь в соображении»], без которой она не может продолжать существование и должна будет прекратиться, (украинофильский орган в Галиции, газета «Правда», враждебная вообще русским интересам, издается при значительном пособии от поляков).
Запретить газету «Киевский Телеграф» [Скраю дописано: «В соображении вредное влияние газеты».] на том основании, что номинальный ее редактор Снежко-Блоцкий слеп на оба глаза и не может принимать никакого участия в редакции, которой заведуют постоянно и произвольно лица, приглашаемые к тому издательницею Гогоцкою из кружка людей, принадлежащих к самому неблагонамеренному направлению.
б) ПО МИНИСТЕРСТВУ НАРОДНОГО ПРОСВЕЩЕНИЯ
Усилить надзор со стороны местного учебного начальства. чтобы не допускать в первоначальных училищах. преподавания каких бы то ни было предметов на малорусском наречии.
Очистить библиотеки всех низких и средних училищ в малороссийских губерниях от книг и книжек, воспрещаемых 2-м параграфом настоящего проекта.
Обратить серьезное внимание на личный состав преподавателей в учебных округах Харьковском, Киевском и Одесском, потребовав от попечителей сих округов именного списка преподавателей с отметкою о благонадежности каждого по отношению к украинофильским тенденциям и отмеченных неблагонадежными или сомнительными перевести в великорусские губернии, заменив уроженцами этих последних.
На будущее время выбор лиц на преподавательские места в означенных округах возложить, по отношению к благонадежности сих лиц. на строгую ответственность представляющих о их назначении, с тем, чтобы ответственность, о которой говорится, существовала не только на бумаге, но и на деле.
Примечание I. Существуют два Высочайшие повеления покойного Государя Николая Павловича, не отмененные Верховной Властью, а потом сохраняющие и в настоящее время силу закона, которыми возлагалось на строжайшую ответственность Попечителей Округов и вообще учебного начальства, не терпеть в учебных заведениях лиц с неблагонадежным образом мыслей, не только между преподавателями, но и между учащимися. Полезно было бы напомнить о них.
Примечание II. Признавалось бы полезным принять за общее правило, чтобы в учебные заведения округов: Харьковского. Киевского и Одесского назначить преподавателей преимущественно великоруссов, а малоруссов распределить по учебным заведениям С. -Петербургского, Казанского и Оренбургского округов.
Закрыть на неопределенный срок Киевский Отдел Императорского Географического Общества (подобно тoму. как в 1860-х годах закрыт в этом последнем Политико-экономический Комитет, возникший в среде Статистического Отделения), и допустить затем открытие его вновь, с предоставлением местному Генерал-Губернатору права ходатайствовать о его открытии, но с устранением навсегда тех лиц. которые сколько-нибудь сомнительны в своем чисто-русском направлении [Скраю дописано: «Предоставить МВД войти в надёж. сношения с кем следует относительно изыскания мер к дал. Направлению этого дела »].
в) ПО ОТДЕЛЕНИЮ СОБСТВЕННОЙ ЕГО ИМПЕРАТОРСКОГО ВЕЛІИЧЕСТВА КАНЦЕЛЯРИИ
Немедленно выслать из края Драгоманова и Чубинского, как неисправимых и положительно опасных в крае агитаторов [Скраю дописано: «Выслать из края с запрещением въезда в Южн. Губ. и столицы, под секретное наблюдение»].
В Партії захисників Вітчизни щиро цінують Українську культуру та історію, завжди прияли і будуть сприяти їх розвитку. Ми хочемо донести до всього Українського Народу, наскільки це важливо поважати нашу історію, адже без минулого немає майбутнього, а без історії немає нації!
Шануймо нашу історію, нашу культуру, нашу націю!
Слава Україні! Слава Героям України! Слава нації!
Авто: Юрій Кармазін
Читайте також: Як виглядали українці 100 років тому.Рідкісні фотографії.
