Дозвілля
– Ти знову пізно, – Ірина зустріла чоловіка у передпокої. Її голос був тихий, але в ньому відчувалася втома. – Робота, – коротко відповів Дмитро, намагаючись не дивитися
Сорок років обманював дружину, але все виявилося у несподіваний момент Олена Петрівна повільно опустилася у крісло, тримаючи в тремтячих руках телефон чоловіка. Випадково побачене повідомлення від якоїсь «Анечки»
Марія Петрівна сиділа біля вікна. Треба б відмити його, але ні сили, ні бажання не було. Город заростав кропивою та лопухом, але це Марію Петрівну не турбувало. Та
Настя збирала речі, переглядаючи кожну, задумливо відкладала убік непотрібне, потім рішуче брала і кидала в ту купу, що буде складена у валізку. Двері в кімнату відчинилися. – Настю,
— Кредит сестри тепер виплачуємо ми. Вона звільнилася з роботи, — чоловік поставив перед фактом. Маша не могла повірити, що він завів їхню сім’ю в таку ситуацію. Грошей
Зрештою, дочка з’явилася. Сунула їм під ніс паспорт, щоб вони прочитали її нове прізвище. І сказала: «Ну, вибачте, що так сталося. Ми поживемо трохи. Потім житло винаймемо». У
— Яке ще розлучення? А хто платитиме кредит мого сина?! — кричала мені в обличчя свекруха. Валентина знервовано витрусила вміст гаманця на кухонний стіл. Перерахувала купюри. Потім ще
— Віддав квартиру батькам? Тоді нехай іпотеку теж сплачують вони! – дружина поставила чоловікові ультиматум Наталія з гордістю оглянула кімнату. Нові шпалери з ніжним орнаментом, сучасні меблі —
Наталка розгорнула листок, вона ніби чекала чогось подібного, тому написане не стало сильним потрясінням. – Наталко, я йду, вибач. Так, я роблю, як боягуз, але в мене немає
Олена рішуче вийшла на потрібну зупинку і почала озиратися в різні боки. – Ото занесло тебе, Олексію, в самі нетрі на околицю міста. І де я шукатиму твій