Процес електронного декларування власності та фінансових статків українських держслужбовців добігає кінця. Суспільству ще належить пережити наслідки цього “атракціону небаченої щедрості”, однак перші висновки можна зробити вже сьогодні.
Українці несподівано дізналися, що і викриття політиків в якості журналіста, і громадська активність, та й, власне, заняття політикою можуть виявитися надзвичайно прибутковими. Деякі парламентарії, які прийшли під купол Верховної Ради, відчули себе некомфортно, дізнавшись, скільки готівки зберігається у ряду їх колег з категорії “чистих” політиків. Спроби пояснювати майно діями Святого Миколая або жартом на трильйон гривень свідчать про рівень правової самосвідомості їх авторів. До речі, майнові відмінності між представниками влади та опозиції часто невеликі, що трохи бентежить.
Ті, хто називає себе “політичною елітою”, не здатні бачити далі власного носа. В іншому випадку вони б і придумали більш правдоподібні версії появи власних накопичень, і не намагалися б з наполегливістю, гідною кращого застосування, торпедувати процес електронного декларування. На жаль, політичний клас досі перебуває в повній впевненості, що він розумніший і кращий за своїх співгромадян-виборців. Інакше важко пояснити, чому деякі політики є, виходячи з їхніх декларацій, спадкоємцями мільярдерів, хоча на перевірку у них зовсім інші родоводи.
Астрономічні суми готівкою, які задекларували багато парламентаріїв і співробітники виконавчої влади — діагноз і стану банківської системи України та інвестиційному клімату в нашій країні. Дійсно, закон не зобов’язує тримати заощадження в фінансових установах, проте є і фактор моральної відповідальності. Що характерно — вже добрих два роки, як змінити ситуацію були покликані ті, хто називає себе представниками “партій Майдану”. Однак процес накопичення власних багатств став куди більш захоплюючим і перспективним, ніж зміни в країні. Це свідчить про незрілість багатьох, небезпечно багатьох для країни українських політиків.
Ті, хто повинен вибудовувати траєкторію розвитку України, серйозно обмежили свій простір для маневру шляхом підвищення власного добробуту. Вони продемонстрували, що матеріальні цінності куди важливіше, ніж інтереси держави і перспективи його розвитку. Представники влади так і не зрозуміли головного: формула “Влада породжує відповідальність” не тільки актуальна для України, вона повинна стати одним з наріжних каменів процесу державного будівництва.
Для суспільства, яке вже добрих два з половиною роки живе в стані постійної кризи, електронні декларації сильних світу цього — потрясіння, проте не найбільше. Інше питання — які висновки зроблять декларанти з допущених ними помилок, чи готові вони якісно змінити свої моделі поведінки. Хочу підкреслити: підвищення мінімальної зарплати до 3200 гривень з 1 січня 2017 року та відмови від підвищення вдвічі зарплати парламентаріїв — недостатньо, потрібні якісні зміни в державній політиці і здатність вести діалог зі співгромадянами.
Поки ж є відчуття, що прірва недовіри між суспільством і владою поглибилася ще більше. Більш зріле громадянське суспільство, ймовірно, знайшло б спосіб провести ротацію власників значних сум “зеленню” і колекцій дорогих годинників. Але в українських умовах, на жаль, куди ймовірніше проведення параду амбіцій антикорупціонерів і коливання суспільних настроїв між зневагою і прагненням змести владну верхівку, що не відбиває настроїв мільйонів українців.
Євген Магда, політичний експерт, спеціально для ONLINE.UA
Читайте також: Рейтинг декларантів за сумою готівкових коштів (фото)
Джерело
