Тамара та Євген одружилися майже 7 років тому, а через пару років стали батьками чудової дівчинки.
Коли їхній дочці – Уляні – виповнилося три роки, Тамара хотіла вийти на роботу з декрету, але Євген почав умовляти її залишатися вдома та присвятити свій час дочці і домашнім справам.
– Звісно, я чудово розумію, що тобі іноді хочеться з дому вийти та з подружками поспілкуватися, з колегами на роботі, але я обіцяю, що не перешкоджатиму цьому, – обіцяв Євген. – Якщо сам буду зайнятий, щоб відпустити тебе у твоїх справах, або до друзів відпочити, то домовлюся з власною мамою – вона вже на пенсії у нас, тож не відмовиться з Уляною посидіти.
Тамара добре подумала та погодилася з чоловіком, адже розуміла, що на першому місці має бути сім’я, а далі лише робота і все інше.
Звісно, її зарплата не була б зайвою у сімейному бюджеті, але Євген дійсно заробляв добре, на все необхідне вистачало, тож сім’я не потребувала особливо додаткових фінансів. Вони винаймали квартиру та відкладали гроші на купівлю своєї.
Так і жили: Євген працював, Тамара займалася донькою і домашніми справами. Вона все встигала, не навантажуючи чоловіка жодними домашніми справами та зайвими турботами.
В їх квартирі завжди було чисто та затишно, вечеря приготовлена свіжа та смачна, Тамара завжди чудово виглядала, адже мала достатньо часу на себе.
Євгена, який повертався з роботи, дружина та донечка зустрічали з усмішками та з великою радістю.
Єдиною людиною, якій така сімейна ідилія не подобалася, була свекруха – мати Євгена.
Частенько вона ніби спеціально приходила до них додому, коли Євген був на роботі, ніби хотіла переконатися в тому, що невістка нічого не робить, а просто спокійно собі живе, витрачаючи гроші її сина.
– Ну чим ви сьогодні займалися весь день? – Запитувала бабуся у онучки. – Куди ходили? Хто до мами приходив, з ким вона розмовляла і про що?
Уляна розповідала, що вони спочатку ходили гуляти до парку, а потім у магазин, а після того, як вона поспить вдень, вони з мамою будуть пиріжки пекти з капустою і яблуками.
Звичайно, бабуся хотіла почути від онуки щось компрометуюче на свою невістку, проте їй це не вдавалося, адже кращої дружини та мами, ніж Тамара, годі було знайти. Але все одно жінка знаходила, що поставити у провину своїй невістці:
– Вдома сидиш цілими днями, могла б і частіше прибирати квартиру. Он дивись – на підвіконні скільки пилу, що писати можна. Могла б і протерти хоч раз в день.
– Обов’язково протру, не хвилюйтеся, мамо. Вікно відкрито весь день у нас завжди – ось пил з вулиці і летить, я протираю, але його там завжди вистачає.
Тамара завжди намагалася не сперечатися з матір’ю чоловіка через різні дрібниці, вона знала, що характер у свекрухи зовсім не цукор, тому на її часті докори дивилася спокійно та не відповідала, але все собі спокійно робила по-своєму, як вважала за потрібне.
Євген ніколи у жіночі розбіжності, якщо вони все ж таки й траплялися, не втручався і вважав за необхідне стояти осторонь.
Загалом жили мирно, не гірше за інші сім’ї.
Але якось у родині трапилося непорозуміння. Причому на рівному місці.
Тамара, починаючи з чоловіком цю розмову, ніяк не могла припускати, що закінчиться вона доволі сумно, на жаль.
– Євгене, ми вчора з Улянкою були у моїх батьків, і мама порадила водити нашу донечку на заняття, що розвивають: малювання, танці, гімнастика, плавання, або щось подібне таке.
– А що, донька у нас не розвивається? Начебто все добре, вона вдома он скільки всього може робити, – відповів спокійно чоловік.
– Ні, у нашої донечки розвиток відповідає віку. Просто там є цікаві заняття – дітки у групах по три-п’ять людей малюють, займаються ритмікою, танцюють, там різні гуртки є, можна взяти безкоштовні пробні заняття, щоб зрозуміти, що до вподоби їй. Ці гуртки в групах для малих діток недорогі, можна плату внести за пів року чи рік, так взагалі економніше буде.
– Не знаю, на мою думку, це просто зайва трата грошей. Чого вони там такого на чотири роки намалюють? Та й танці ті – одна назва – бігають та скачуть діти під музику, вона й це вдома може робити сама і безкоштовно, до речі. Ти кажеш – недорого. Це що не гроші? Я за ці невеликі гроші, між іншим, працюю з ранку до ночі. А для тебе, недорого, бачте – нічого не варте. Займайся з дитиною сама вдома, вигадуй щось. Цілий день вдома сидиш, думає це не проблема.
– Євгене, але там спеціалісти, вони гарно знають свою роботу і мають підхід до маленьких дітей, Улянка так на мене не реагує, вона буде вередувати і не слухатиме мене. Он у Дарини із двадцять восьмої квартири туди діти ходять – їй подобається і вони в захваті, цікаво дуже їм, з радістю туди поспішають щоразу. а в неї якась година-дві є для своїх справ.
– Все, закінчили розмову цю. Я в нашій сім’ї один заробляю, я і вирішуватиму, куди гроші витрачати, – підбив підсумок Євген.
Така несподівана реакція чоловіка дуже засмутила Тамару.
– Знаєш, Євгене, рішення про те, що я не працюватиму, ми приймали разом. Я навіть чудово пам’ятаю, що ти вмовляв мене звільнитися сам, говорив, що сам зможеш забезпечити сім’ю, – нагадала йому дружина. – А тепер, виходить так, що я маю в тебе гроші випрошувати на дитину нашу? Я, між іншим, не лінива зовсім, як твоя мама вважає. Ти навіть уявити не можеш, який обсяг роботи я роблю за день, просто домашню роботу ніхто ніколи не бачить і не цінує. Та я на роботі, коли працювала, втомлювалася менше, ніж удома. І в мене є таке саме право вирішувати, куди витрачати наші сімейні гроші, ти паче, що стосується дитини.
– Ось як ти заговорила! Правду, кажеш, у тебе є? Ну ну! Право можна мати, але найголовніше мати можливість це право реалізувати. І мені от просто дуже цікаво, як це ти зробиш!
Євген, несподівано, узяв велику сумку, запакував туди деякі речі, трохи затримався в передпокої, потім грюкнув дверима та пішов.
Тамара навіть зрозуміти не встигла, що сталося в їх сім’ї.
Ночувати Євген тоді вже не прийшов. Тамара чекала на нього майже всю ніч, заснула тільки під ранок.
Наступного дня вона нагодувала доньку сніданком, одягла дівчинку, та вони вирушили до магазину за продуктами.
Але на касі Тамара не змогла розплатитися карткою. Вона відкрила гаманець, але там грошей також не було, була порожнеча. Довелося повертатись додому без продуктів і вибачатися перед касиркою.
Тамара вже була вдома, коли їй надійшло повідомлення від чоловіка: “Карту свою я заблокував. За квартиру тепер плати сама, адже ти маєш право”.
“Ось чому чоловік тоді затримався в передпокої – він витягував гроші з мого гаманця, щоб провчити”, – подумала Тамара.
Тепер вона навіть не могла поїхати до батьків – вона просто не мала грошей навіть на те, щоб оплатити проїзд в автобусі.
Довелося зателефонувати власній мамі та попросити грошей в неї в борг.
Тамара не хотіла поки що розповідати татові й мамі про суперечку з Євгеном – вона сподівалася, що Євген через день-два повернеться, і вони зможуть поговорити.
Але минуло два тижні, п’ять тисяч, які перекинула на картку їй мама, закінчилися, за два дні треба було платити за оренду квартири.
Тамара відразу подзвонила свекрусі.
– Ну ось, нарешті мій син вчинив, як чоловік, добре діло зробив, – не приховувала радості в голосі свекруха. – Я давно казала йому, що він повинен виховувати дружину, раз і назавжди показати тобі, хто в хаті господар, адже він забезпечував один вас усіх, а ти собі вдома сиділа постійно спокійно. Сподіваюся, це стало для тебе уроком, тепер ти зрозуміла, що такого чоловіка цінувати потрібно, і попросиш у Євгена вибачення.
Свекруха ще щось говорила, але Тамара не хотіла її більше слухати і поклала телефон.
Їй довелося зателефонувати власним батькам та розповісти все, що сталося у них з чоловіком.
Мама приїхала одразу. Вдвох вони зібрали речі Тамари та онучки. Батько заїхав по них після роботи.
Через три дні Тамарі зателефонував господар квартири – він просив оплати оренду за наступний місяць.
– Я вже з’їхала з вашої, – пояснила жінка. – Договір оренди ви укладали з Євгеном – він і розраховуватиметься з вами, до нього дзвоніть. До речі, його речі ще у квартирі.
Євген з’явився через два місяці. А Тамара вже за цей час влаштувалася на роботу, в цей час вже працювала, Улянка ходила до дитячого садка.
– Тамарочко, ну давай миритися, – запропонував чоловік. – Адже посперечалися через дрібницю. У нас донька маленька, я її люблю, давай заради Уляни збережемо сім’ю, ти ж знаєш, що я маю до тебе щирі почуття. Хочеш ти, щоби вона на ці заняття ходила – нехай ходить. Вибач, я був не правий.
– Євгене. як ти так можеш говорити? Заради Уляни? А коли ти нас залишив без грошей на стільки часу, ти згадав про Улянку? Ти подумав, чим я дитину нашу годуватиму? А якби в мене батьків поряд не було, мені куди б довелося йти? Або ти хотів, щоб я дзвонила тобі, благала, щоб ти повернувся, просила гроші у тебе на харчі: “Вибач, годувальник!” Іди звідси. Май на увазі – я подала заяву до суду на розлучення і аліменти.
Євген приходив до дружини ще кілька разів, намагався просити батьків Тамари, щоб вони на неї вплинули і просили доньку, щоб вона зберегла сім’ю, адже не можна розлучатися через якусь одну суперечку, тим паче, він вибачився вже і шкодує про свій вчинок.
Але Тамара не хотіла його навіть бачити більше.
Вона не уявляла, як далі жити з людиною, якій не можеш довіряти.
Крім того, Тамара тепер усім своїм знайомим подругам і родичкам, які не працюють і вдома сидять каже, щоб вони не слухали чоловіків і не були домогосподарками, а йшли на роботу і будували собі життя. Адже коли чоловік надумає розлучатися, то така жінка залишається ні з чим. Не можна надіятися на чоловіка, а треба лише на себе сподіватися, щоб в разі чого, завжди мати гроші собі на життя.
Тамара переконана, що жінка не має сидіти вдома і займатися хатніми справами, а думати про себе і багато часу приділяти собі, щоб не просити в чоловіка гроші, а вміти й самій заробляти і будувати кар’єру, щоб завжди бути впевненій в завтрашньому дні. А хіба вона не права?
Фото ілюстративне.
