fbpx
Історія
Молода дівчина скоро дріботіла до входу в кабінет. Вона вправно протиснулася крізь чергу, але перешкода в особі огрядної пані не ворухнулася: «Пропустіть будьте ласкаві я…». Але дівчині, навіть договорити не дали. Кожен висловив своє невдоволення тим, що вона намагається пройти без черги

Перед кабінетом офтальмолога зібрався натовп. Всі сидячі місця були зайняті. Перед входом вишикувалася сумбурна черга. Бабусі шарпали пухкі картки, молодь підпирала стіни дивлячись в телефони. Новоприбулих швидко озирались. Одні, чинно займали чергу і задумливо віддалялися в сторонку. Інші, збільшували собою натовп перед дверима.«»

– Пані, мені тільки запитати, – обурювалася жінка в червоних туфельках, – ну прямо взагалі, влаштували тут не зрозуміло що.

– Так я вчора був вже, тільки довідку взяти залишилося, – подав голос інтелігент в окулярах.

– Всім тільки запитати, – наполягала на своєму огрядна пані перегороджуючи шлях до дверей.

Інтелігент в окулярах лише засопів і трохи відступив. Червоні черевички швидко застукали по мармуровій підлозі.

– Медсестра йде, – загув натовп.

Прокладаючи собі шлях до кабінету, медсестра нарікала на натовп. Люди скоро розступалися і поспішали знову зайняти свої позиції.

– А чого у нас, кажуть, спеціаліст новий, це правда? – запитала одна з бабусь.

– Так, Клавдія Петрівна на пенсію пішла, щаслива, – відповіла дама в червоних туфельках, – ось і не знаю кого прислали. Петрівна всіх уже знала.

Молода дівчина скоро дріботіла до входу в кабінет. Вона вправно протиснулася крізь чергу, але перешкода в особі огрядної пані не ворухнулася.

– Можна пройти? – наполегливо сказала дівчина.

– Ні, – відповіла та, навіть не глянувши на того, хто ж запитував.

– Але ж, прийом уже а я…

– Спеціаліста немає, прийому немає, – недослухавши відповіла жінка.

– Проходять тут без черги, – докинув три копійки дядько в окулярах.

– Бач, розумна знайшлася. Стій в черзі, як і всі, – заявила дама в червоних туфельках.

– Ви про що? Я ж… – все ж спробувала дійти до дверей кабінету дівчина, але знову не вдало.

– Яка ви дівчино все ж. Не здаєтесь, хоч ми і пояснили. Відійдіть! – загули усі.

Дівчина відійшла трохи в бік від усіх і дістала телефон. Набираючи текстове повідомлення, її обличчя змінилося від обуреної настороженості до широкої, самовдоволеної усмішки.

Ішов час, але спеціаліста все не було. Натовп загув невдоволено: «Ось завжди так. Де його носить? Свавілля. Ніякої поваги і тактовності.”

А у медсестри, яка знаходилась у кабінеті телефон озвався сповіщенням про повідомлення. Вона дістала його з кишені. Повідомлення від лікаря:

– Тамара Олексіївно, доброго ранку. Я затримаюсь, мабуть. Мене черга на прийом не пускає. Кажуть, – стій як всі і чекай. Ну я стою і чекаю. Ще раз зараз спробую, якщо не впустять, через хвилин десять вийдіть за мною. Сподіваюсь цього часу їм вистачить, аби наступного разу хоч слово дали мовити.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.