Дозвілля
Я живу в невеличкій квартирі в передмісті Києва з чоловіком Василем та двома дітьми – Олесем і Софією. Життя моє, здавалось би, спокійне: робота в офісі, дитячі гуртки,
– Я ж твоя найкраща подруга, – прошепотіла Оля, коли я попросила її не одягати біле на моє весілля. Але хіба найкраща подруга мріє виглядати як наречена? Ми
— Доведи, що я дарувала вам золото! — казала свекруха. — Поверни все! Дощ стукав по даху старого гаража. Всередині, серед коробок, що пахли мастилом і пилом, Олена
Я завжди вважала, що мій чоловік Василь – це чоловік без вогню, без тієї іскри, що робить людину помітною. Його м’якість, його лагідність, його вічна готовність поступитися –
– Це тобі на нову сукню, – свекруха поклала мені в долоню 1 000 гривень і подивилась в очі. Я не знала, як сказати, що чоловік мені нічого
Мене звати Настя. Мені двадцять вісім, я заміжня за Антоном, і в нас є донечка Софійка, якій скоро три місяці. Я завжди думала, що свекруха – це та
– Бабусю, може, тобі вже час подумати про пансіонат?, – сказала Оксана, навіть не підвищивши очей від телефону. А я згадала, як колись тримала її крихітну ручку і
Моя мама вдруге вийшла заміж одинадцять років тому. Вітчим — Тарас. Від першого шлюбу в нього була донька, Марта. Тоді їй було 14. Тарас залишив своє житло колишній
– Ти купив джип?, – перепитала я, ховаючи нервовий сміх. – Та ну, кохана, не просто джип – мрію за 150 000 гривень, – сказав Остап, а я в
— Скільки років та квартира вже замкненою стоїть? П’ять? Якщо ти досі там і замка в дверях не змінила. то вона тобі точно не потрібна, – мовила свекруха