Дозвілля
— Я не збираюся робити такий дорогий подарунок на весілля твоєму братові після того, як він розніс нашу квартиру! — Ваню, я сказала — ні! — Наталія з
— Ну що, твій чоловік знову розлігся на дивані? — пролунав з кухні колючий голос тещі, ніби шкрябаючи металом по склу. — Іди, доню, перевір, раптом він уже
«Мама дасть мені гроші на відпустку! Але я поїду сам, без тебе, раз ти не змогла накопичити» Господи, та що ж це за дим від тих млинців! Як
Доки чоловік розмовляв із матір’ю Олена швидко збирала речі. Брала найнеобхідніше, розуміючи, що більше і хвилини у цьому домі залишатись не буде. Господи, як їй заздрили ще рік
— Після того походу в магазин я зрозуміла: це кінець, — з сумом мовила я подрузі. У під’їзді було напівтемно. Ліфт уже кілька днів не працював, і мені
— Ці коштовності дістануться моїй доньці, а не твоїй, — заявила свекруха, порпаючись у моїй скриньці. Ксенія стояла біля плити, помішуючи соус для пасти. Доводилося готувати одразу кілька
— Ні! Я навіть і не збираюся просити гроші у своїх батьків на твій сумнівний бізнес! — Ірко, ти тільки послухай! Я знайшов безпрограшний варіант. Кавові автомати у
Лариса стояла біля плити, помішуючи новий соус за рецептом з інтернету, коли вхідні двері різко розчинилися без дзвінка. Тільки одна людина дозволяла собі таку зухвалість. — Стасику! Синочку
Кожної суботи мама порівнювала мого чоловіка з ідеалом Наталія зупинила машину біля знайомого під’їзду й заглушила двигун. Сиділа мовчки, не наважуючись вийти. — Може, скажемо, що захворіли? —
— Мамо, як ти могла таке зробити? — Арсен розгублено дивився на Зою Миколаївну. — Ми ж домовлялись: продаємо батькову квартиру, кожен купує собі житло. — Синочку, я