— Ні твоя мати, ні твоя сестра не мають жодного відношення до моєї квартири! Так з чого тоді вони вирішили, що можуть нею розпоряджатися?
— Ось ближче до вихідних і вирішимо це питання, Гриш! Зараз то що про все це говорити? Все одно мені ще своїми справами треба буде зайнятися! — не
Слухавка вислизнула з ослаблих пальців. Значить, таки вирішили до будинку для літніх людей її відвезти. Поки вона тут із онуками, син з невісткою вже й речі її потайки вивозять!
— Краще для мами, краще для мами, — раптом чітко вимовив папуга Кліф, і Алла Макарівна завмерла з недов’язаними шкарпетками у руках. Вона повільно повернула голову до клітки.
Цього року я не пішла на поводу у сестри і відразу ж сказала, що її дітям ніякі подарунки на Миколая робити не буду. Та я своїм планшети не купую, не те, що її. Агата все ж приїхала на свята з надією, що я пожартувала. Але зрозумівши, що ні, зв’язалася з мамою і не тільки. – Наталка залишила моїх дітей цього року без подарунків. Геть сором втратила, – тараторила вона всім родичам. Але що дивно, мама стала на її сторону. – Ну вона така людина! Ти ж маєш бути мудрішою
Цього року я не пішла на поводу у сестри і відразу ж сказала, що її дітям ніякі подарунки на Миколая робити не буду. Та я своїм планшети не
Ювілей друга
Чоловіка з дружиною запросив друг на ювілей. До свята залишалося дві години, як раптом погода різко зіпсувалася: піднявся вітер і пішов дощ. Дружина запропонувала не йти. Чоловік заперечив:
Після 25 років шлюбу я навіть палицею не торкнуся свого чоловіка. Але розлучення – це гріх
Після 25 років шлюбу я навіть палицею не торкнуся свого чоловіка. Але розлучення – це гріх. – Раніше це була любов!, – задумливо промовила я, огортаючи руками чашку
З дороги зателефонувала чоловікові: «Я покохала іншого. Нічого не можу змінити. Мені набридло твоє село, шукай пару по собі, а мене – звільни»
Дівчина, як то кажуть, не нагулялася ще, а заміж вийшла. Чоловік – серйозний працьовитий хлопець. А в неї молодість бурлить, хочеться пригод та розваг. Перша сімейна справа –
– Ти лізеш в сім’ю де є дітки, доню! Схаменися! Невже ти не розумієш, що на чужому нещасті свого щастя не збудуєш? – Мамо, ви про мене хоча б раз в тому житті подумали, – накинулась вона зі сльозами на очах. Я не стрималася і прогнала Анну з дому. Чоловік мене підтримав
– Ти лізеш в сім’ю де є дітки, доню! Схаменися! Невже ти не розумієш, що на чужому нещасті свого щастя не збудуєш? – Мамо, ви про мене хоча
Дружина хоче зробити з мене “прибиральницю”, але я до останнього не здаюся. В моїй сім’ї тато завжди був “центром”, він, як і я, заробляв гроші, ну а мама крутилася біля нього, як білка в колесі. Я вважаю, що на цьому і тримається сім’я. Ну а що буде, якщо я з мітлою по хаті бігати буду? Та мене всі друзі засміють. На те вона і моя жінка, щоб догоджати
Дружина хоче зробити з мене “прибиральницю”, але я до останнього не здаюся. В моїй сім’ї тато завжди був “центром”, він, як і я, заробляв гроші, ну а мама
– Я не буду нічого у вашому домі робити, я ж тут не господиня, — заявила невістка, залишаючи посуд у мийці
— Мамо, у мене чудова новина! – Затараторив син телефоном. Ми квартиру взяли в іпотеку, сьогодні вже документи отримали. Чому не говорили? Та, не хотіли наврочити, не були
Василю, треба обрати гарний ресторан для поминок, замовити квіти, подумати про меню. Що ти скажеш про канапки з червоною ікрою? – Світлана жваво обговорювала деталі, розмахуючи руками. – Може, спершу подумаємо про саму церемонію? – спробував я її зупинити. – Ну, церемонія – це ж зрозуміло. А от гості! Щоб усі були задоволені! – вона виглядала так, ніби справді не розуміла моєї реакції. Я хотів, щоб мама теж була на прощанні з татом, але вона категорично відмовилася
– Василю, ну не треба так, це ж лише формальність, – цвірінькала Світлана, поправляючи капелюшок із вуаллю. – Головне, щоб усе виглядало пристойно. Ти ж розумієш, що люди

You cannot copy content of this page