fbpx

47-річний Олександр Бабич розповів, як в 5 років потрапив на етикетку улюблених ласощів

Мій дід був замдиректора одеського Первомайського молочно-консервного заводу, – розповів “КП” в Україні “відомий екскурсовод Олександр Бабич. – Він душі в мені не чув, і коли затверджували новий дизайн етикетки, вирішив – добре б прикрасити її мною.

Тоді Саша жив з бабусею і дідусем – батьки працювали за контрактом в Німеччині. Як саме малювали його портрет, Олександр вже точно не пригадує, йому було близько п’яти років. З розповідей рідних знає: зробити начерк попросили місцевого художника Віктора Усова. Він зробив ескіз на тканини простим олівцем. Цей малюнок і фотографія подібного виду досі зберігаються вдома у екскурсовода.

– Так як я був карапузом, то майже не пам’ятаю, якою була перша етикетка на банці, втім, усвідомлювати, що це я, став, здається, вже в першому класі, – каже Олександр. – А потім почали змінюватися дизайнери, і, відповідно, змінювалося моє зображення на згущеному молоці. Ніби як фотошоп, іноді ще більше освітлювали моє волосся. Хоча не знаю навіщо! Адже це зараз я лисий, а був красивим блондином, особливо влітку, коли вигоряв і ходив майже прозорим.

Перед тим як потрапити на банку, малюнок Усова побував в Міністерстві м’ясної і молочної промисловості Радянського Союзу в Мocкві. Зовсім випадково, як каже Олександр, в міністерстві працювала його тітка. Ескіз етикетки взяли і швидко затвердили. З тих пір радянська банка згущеного молока, вся з блакитних ромбів, стала виходити з лицем Олександра Бабича.

Читайте також: “Я пишу цей пост – і плaчу!”: Ольга Фреймут заявила про пoбuття її маленького сина

– Ось такі у мене в Радянському Союзі були корупційні зв’язки, – сміється Олександр. – Хоча, звичайно, насправді це була чиста любов до дитини. Але в дитинстві мені від цього було ні холодно ні жарко. Я не був настільки пихатий, щоб з цього приводу радіти.

Від будинку бабусі й дідуся було метрів 100 до прохідної заводу, навіть з вікна видно завод. Згущеного молока, зізнається Бабич, в їхній родині завжди вистачало, навіть в радянські дефіцитні часи. І додав, що обожнював, коли в кінці 70-х років дідусь брав його з собою на роботу.

– У цеху можна було брати згущене молоко прямо з конвеєра, ще не загорне в банку, зовсім свіжу, – згадує Олександр. – І ще стаканчики там приголомшливі були, смачні, для морозива. Я набирав їх там і, ще не встигнувши винести, згризав парочку по дорозі.

You cannot copy content of this page