Дуже часто розмови про гуманність і людинолюбство на ділі виявляються неправдою. Наочним прикладом цього твердження стала доля п’ятірні, що народилися в 30-х роках 20 століття. Все життя дівчаток пройшло під підвищеною увагою цілої країни, яка не тільки позбавила їх можливості на нормальне існування але і заробила на близнюках мільйони доларів.
28 травня 1934 року в родині бідного фермера Олива Діон (Oliva Dionne) в північній частині провінції Онтаріо (Канада) з’явилося на світ одразу п’ять дівчаток. Пологи проходили вдома, і лікар-акушер навіть не сподівався, що хоч одне з немовлят, вага яких ледь досягав 1000 грамів, залишиться в живих. Мати була сильно виснажена пологами і, до того ж, у неї не було молока. Тому доктор кожні 2 години поїв маляток сумішшю води, коров’ячого молока, кукурудзяного сиропу і двох крапель рому.
Коли виповнилося Аннетт, Марі, Емілі, Івонн і Сесіль півроку, то батько вирішив повезти їх у Чикаго на Всесвітню виставку. Канадська влада вирішили самі організувати показ п’ятірні. Малятам побудували особливий павільйон з широкими вікнами, щоб всі бажаючі могли побачити диво-дітей.
Дівчата залишалися в павільйоні цілих 8 років (в період з 1935 по 1943 рр). Щодня туристи тисячами витріщалися на близнят в ігровому вольєрі. Формально вхід в павільйон був безкоштовним, але канадський уряд збагачувалося за рахунок сувенірів, виручки від продукції, рекламним обличчям яких були діти.
Дівчаткам був забезпечений кращий догляд, кращий одяг, кращі іграшки, проте близнюки зовсім не знали життя «поза склом». Коли їм виповнилося 9 років, уряд Канади побудував для них будинок і повернув в сім’ю. Однак дівчата не могли пристосуватися до звичайного життя. Їх рідні брати і сестри не могли знайти спільну мову з дівчатками і практично з ними не спілкувалися.
А в цей час ЗМІ продовжували експлуатувати образ чудо-дівчаток. Їх возили по різних країнах, знімали в рекламних роликах. Але у сестер Діон не виходило спілкуватися відкрито з оточуючими. Коли ж їм настало 16 років батьки здали дівчаток в інтернат, а в 18 близнюки самі відмовилися від будь-якого спілкування зі своєю сім’єю, яка постійно намагалася заробити на них.
На жаль, подальше самостійне життя дівчат не стало щасливим. Не витримавши підвищеної уваги громадськості, Емілі в 20-річному віці вступила до монастиря. Там з нею трапився один з епілептичних припадків, який став для дівчини фатальним. Марі смерть наздогнала в 30 років.
У 1998 році три сестри Аннетт, Івонн і Сесіль подали в суд на канадський уряд за свої покалічені долі і отримали компенсацію в розмірі 4 мільйони доларів. У 2001 році від раку померла Івонн, а Аннетт і Сесіль живі й донині.
Читайте також: Невідоме життя Святослава Вакарчука: факти, про які не знав ніхто (фото, відео)
