5 березня 2022 року в один з будинків, що на вулиці Тарасівській, принесли пораненого чоловіка. Це був цивільний Володимир, який мешкав у сусідньому під’їзді будинку.
Попри часткову окупацію Бучі, того ранку чоловік наважився відвідати рідних, які жили неподалік від нього — у сусідньому ЖК «Континент». Дійти до помешкання родини Володимиру вдалося без перешкод, що не скажеш про дорогу назад.
Володимир повертався додому. Комусь із окупантів це не сподобалося, і вони в нього вистрілили – потрапили в ноги.
Володимир безпорадно лежав на холодній землі, де повз нього проїжджали танки.
«Спочатку він думав, хоч би не наїхали, а потім — нехай краще наїдуть, щоб не терпіти цей біль», — переказує слова пораненого Вікторія Куріленко.
Але допомогли Володимиру сусіди. Вони швидко підняли його та занесли до під’їзду найближчого будинку. Випадково, чи волею Господа він потрапив у будинок, де власне жила лікарка Ірина.
Наступні чотири дні Володимир смиренно лежав у під’їзді, де за ним доглядала Ірина.
«Іра — звичайний лікар-терапевт. Зауважу, не хірург та далеко не військовий медик, а звичайний терапевт. Проте як справжній військовий медик, вона перев’язувала, знеболювала та діставала ліки для свого пацієнта. Коли мій чоловік приніс пораненого Володимира ввечері, він мені сказав: «Якщо сьогодні вночі його не забере швидка, то Володимир не дотягне до ранку. Але він дожив до ранку, і не тільки до ранку. Завдяки Ірині!» — підкреслює Вікторія Куріленко.
На тендітні жіночі плечі Ірини ліг не тільки догляд за Володимиром, а й за породіллею. Жінка, яка мала от-от народжувати, якраз мешкала по сусідству, тому питання, хто і як прийматиме пологи — одразу вирішилося.
«Так сталося, що немовля захотіло народитися на 12 день війни, коли в Бучі вже не було ні світла, ні води, ні газу, ні бригади акушерів. Але була Іра. Вона ніколи не приймала пологів, але в процесі ніхто про це не здогадувався. Для породіллі вона була втіленням впевненості, і ніхто не знав — тільки вона сама = як страшно їй було тієї ночі…», — пригадує Вікторія Куріленко.
Проте крихітна Аліса народилася без проблем та без загрози для життя як собі, так й матері. Через кілька днів матір з дитиною успішно евакуювалися з Бучі.
На відповідальності Ірини були й інша мамуська з дитиною. Мова йде про родину з Ірпеня, яка вирішила евакуюватися машиною через Бучанський залізничний переїзд. Проте не вдалося: зупинили окупанти. Водій здав назад, і пасажирів на задньому сидінні обстріляли. Як наслідок, жінці пошкодили гомілку, а її півторарічній доньці серйозно поранили ногу.
На щастя, ці поранення не стали перешкодою, щоб дістатися до населення та попросити допомогу.
Їх прийняли на тій же вулиці Тарасівській, і все та ж лікарка Ірина.
«Але свою роботу сама Іра не вважає чимось незвичайним, оскільки, каже, просто робила те, що має робити справжній лікар. Власне, руками людей, які, не замислюючись, виконують свій обов’язок і відбуваються великі перемоги. Пишаюся своєю сусідкою. І гадаю, що такими, як Іра, має пишатися країна!», — резюмує Вікторія.
Фото зі сторінки Вікторії Куріленко.
04/06/2022
