Однією з пам’ятних дат жовтня є згадка про успішний похід кошового отамана Петра Сагайдачного на Москву під час польсько-російської війни 1609-1618 років. Її передумовою було бажання так званих тушинських моcковитів обрати царем польського королевича Владислава, тож він і вирушив із військом у Москву з метою отримати свою корону. Здобути її він намагався з допомогою армії Яна Кароля Ходкевича.
Дійшовши до Вязьми й розставивши там табір, командування коронного війська Речі Посполитої зрозуміло, що необхідне підкріплення та кошти з батьківщини, однак так нічого і не дочекалося. Тоді батько королевича Сигізмунд ІІІ звернувся по допомогу до українського полководця Сагайдачного, щоб він із козацтвом Війська Запорозького підтримав королевича в поході на Москву. Сагайдачний пообіцяв підтримку, але за дотриманням урядом Речі Посполитої таких умов:
розширення козацьких територій;
свободу східного православного обряду християнського віросповідання;
збільшення кількості реєстрового козацького війська;
визнання владою Речі Посполитої адміністративної й судової автономії України.
Сигізмунд III пристав на ці умови, відправивши Сагайдачному клейноди: булаву, бунчук, печать і прапор.
На двох загальних радах дванадцять запорозьких сотників пообіцяли кошовому привести 20-тисячне козацьке військо.
План майбутнього походу українське командування під керівництвом отамана Сагайдачного розробило зразу ж після переговорів. Проаналізувавши дані козацької розвідки, Сагайдачний відкинув план поляків про смоленський напрям походу, але не повідомив їх про це задля збереження таємниці, а обрав шлях від Путивля прямо на Москву. Крім того, деякі полки провели операцію з відвернення уваги моcковитів від південного кордону.
З артилерії у похід узяли тільки 17 гармат невеликого калібру.
Переправившись через Дніпро, козаки рухались у напрямі Тули. На своєму шляху захопили найбільш укріплену Лівенську фортецю. Продовживши шлях, запорожці захопили ще одну фортецю – Єлецьку – за допомогою характерної для козацтва хитрості та кмітливості.
Дійшовши до Тушино, козацьке військо об’єдналося з коронним Речі Посполитої. Невдачі воно зазнало під час облоги Михайлівської фортеці. Але, просуваючись далі, невеликий загін козаків увійшов до Зарайської фортеці. Проте сили були нерівні, тому штурм було скасовано.
Рухаючись Каширським шляхом у бік Москви, козаки вступили в бій з шеститисячною кіннотою московського війська. Битва розпочалася двобоєм отамана Сагайдачного і воєводи Бутурліна. Воєвода звалився з коня від удару гетьмана, а його військо рятувалося втечею під натиском козаків.
11 жовтня об’єднане військо розпочало штурм, але атака зупинилася. Московська влада пішла на переговори з польською владою, а Сагайдачний направив військо на південь від Москви, маючи на меті здобути стратегічно важливу Калузьку цитадель. Її облога тривала аж до підписання польсько-московського перемир’я.
Ян III Собеський сказав, що цей рейд став шоком для моcковитів, їх охопив жах і сприяв переговорам.
Московський похід приніс запорожцям грошову винагороду в розмірі 20 000 золотих та 7000 штук сукна. Петро Сагайдачний прийняв титул Гетьмана України й став управляти тією її частиною, яка визнавала себе козацькою.
Фото: скрін з відео.
