Сьогодні поговоримо про сповідь. З чого потрібно сповідатися, коли тобі здається, що ти не маєш важкого гріха?
Дуже часто, стоячи, чекаючи на Сповідь людина собі думає: “З чого я маю сповідатися? Я ж нікого не вбuв, нікого не обікрав, нікому не збрехав…”. А тут, наприклад, Сповідь перед святáми і “треба” посповідатися. З чого тоді сповідатися?
І, можливо, тоді ми йдемо на такий найпростіший спосіб – кожен з нас починає просто говорити такі гріхи, які цілий час просто повторюються, створюючи такий “віршик” з гріхів, які ми говоримо тоді, коли не знаємо що сказати. Саме тоді, найчастіше слово, яке трапляється на нашій Сповіді – це слово “може”. Може це зробив, а може не зробив… Може це сказав, а може не сказав. Ніби самі не знаємо, що говорити. Цим словом знімаємо з себе відповідальність.
І що ж робити в таких ситуаціях? Тут треба підійти з двох сторін.
Перша сторона – до Сповіді потрібно приготуватися. Не вистачить бігти до церкви в останню хвилину, стати, і на ходу приготуватися. Бо тоді ти не зможеш побачити те, що хоче показати тобі Бог. Потрібно зробити іспит совісті, щоб Бог міг показати тобі твоє життя. Можна взяти молитовник, в якому є іспит совісті, питання до кожної Заповіді і просто пройти ці всі питання, дивлячись на своє життя. Якщо є гріх проти якоїсь Заповіді, то запам’ятовуємо його.
Якщо ж так сталося що й після цього, не маємо жодного гріха, наприклад, коли попередня Сповідь була тиждень тому, чи місяць тому, тоді переходимо до другого кроку.
Другий крок полягає в тому, що я починаю дивитись на своє життя – задаючи 2 питання – де є Любов Божа у моєму житті і чи є ця Любов в моєму серці. Про що йдеться? Конкретно про добрі діла за цей час від останньої Сповіді. Не тільки про ті, які ти зробив, але найважливіше про ті, які ти міг зробити, але не зробив. Наприклад, йдеш по вулиці до тебе підходить невідома людина і питає як пройти туди, або знайти те місце, яке вона шукає. Ти, натомість, не хочеш витрачати свій час і проходиш далі. Була добра справа, яку ти міг зробити, але не зробив. Це також відповідальність перед Богом.
Або, наприклад, ситуація – йдеш по місту, бачиш, що хтось лежить на землі, недалеко біля дороги. З однієї сторони можеш підійти запитатись “що сталося?”, а з другої приходить думка, що це не моя справа, нехай цим хтось інший займається, я маю своє життя. Або, можливо, “це якийсь п’янuй лежить”, і ти проходиш далі. Знову, це був добрий вчинок , який ти міг зробити, але не зробив. Саме тому, ці два питання відкривають нам більшу перспективу нашого життя. Де було добро?
Можливо батьки попросили щось доброго зробити? Часом це проста річ – винести сміття, помити вікна. Я цього не зробив, знайшов якусь причину, або пішов собі гуляти. Все це наше життя.
Не дарма отці Церкви навчають нас того, що під час кінця світу, коли ми станемо перед Богом, то будемо суджені з добра, яке ми могли зробити, а не зробили. Як в Євангелії про тих, які отримали таланти, щоб використати їх у житті і примножити. Всі примножили, тільки один слуга взяв і закопав. Це якраз і є цей добрий вчинок, про який говорить нам сьогодні Господь.
Тож бажаю вам доброго приготовлення до Сповіді, що що раз було менше цих слів – “може”, щоб конкретно ми могли подивитись на своє життя очима Бога.
