fbpx
Дозвілля
Я мамі сказала – вийду заміж тільки за багатого! Тим більше від мами я успадкувала струнку фігуру і приємні риси обличчя – є чим пишатися. Мама спочатку «заспівала» про важливість любові, про почуття, але все ж зрозуміла, що я налаштована серйозно. Тоді вона мені дала пораду

Моя мама перший раз вийшла заміж за хлопчика-мажора сина заможних батьків ще радянських партійних працівників. Це неправда, що в СРСР панувала рівноправність – мою маму свекри не злюбили за соціальну нерівність: як це так – дочка швачки і токаря влізла в родину еліти суспільства ?! Але, між іншим, моя мама, закінчивши школу із золотою медаллю, самостійно вступила в той же інститут, де їхнього сина без “дзвінка згори” не взяли! А ще мама була фантастично красива в молодості, а їх синок в порівнянні з мамою був малопомітним. Але все одно шлюб тривав лиш три роки – свекри домоглися свого.

Мама вийшла заміж вдруге кохаючи за рівного по статусу хлопця – сина простих робітників, він і став моїм батьком. Батьки досі живуть разом, але від їх любові нічого не залишилося! Живуть як квартиранти, навіть друзі у них різні. Не сказати, що вони жебракують, але все у них стабільно: живуть за коштами, відкладають на купівлю техніки, скаржаться на життя і на все на світі. Такі – середньостатистичні собі люди! Дивлячись на них, я ще в студентські роки зрозуміла – так жити не можна!

Я мамі сказала – вийду заміж тільки за багатого! Тим більше від мами я успадкувала струнку фігуру і приємні риси обличчя – є чим пишатися. Мама спочатку «заспівала» про важливість любові, про почуття, але все ж зрозуміла, що я налаштована серйозно. Тоді вона мені дала пораду: якщо потрібен багатий, то він не повинен бути молодим, красивим або синочком-мажором. Такі точно знають собі ціну і їм нічого не варто обміняти собі дружину на більш «смачну». Тоді я пішла уторованим шляхом: після інституту пішла працювати секретаркою до великому бізнесмена. Він був одружений, і вірний своїй дружині, але до нього приходили його багаті клієнти та партнери, було де «розгулятися».

Заміж я вийшла у 24 роки за старшого – чоловікові 46 років! Так, не красеня, але милого дядька. Він прекрасно розумів, що у мене немає до нього гарячої любові, але є симпатія. Розумний! Був одружений, є дочка, трохи молодша від мене, аліменти він уже «виплатив». Перше, що я зробила – подарувала сина чоловіка, щоб бути впевненою у своєму майбутньому.

Я не гаяла часу, сидячи з малюком і думаючи – чим би нагодувати сім’ю. У малюка були няньки і бабусі, а у мене – купа вільного часу. Я їздила в салон краси, спортзал, в кафе з подругами, і одного разу у мене з’явився доброзичливець, який мені сказав, що мій чоловік – зрадник. А я зраділа! Ну йому вже за 50 було! Я все зробила, щоб упіймати його на зраді і одразу ж подала на розлучення. Після – у мене двокімнатна квартира в хорошому районі, машина, відмінні аліменти і хороші відносини з колишнім чоловіком, я завжди можу на нього розраховувати в плані фінансів.

Тільки от не затрималася я на волі! Після розлучення мене втішив найкращий друг колишнього чоловіка. З ним я до РАЦСу і пішла – доки не передумав.

Так, я не знаю що таке справжня любов до нестями, я не любила першого чоловіка і не виграю почуттями до другого. Але моя любов – це гроші, свобода і добробут, і це я вважаю нормальним. Мені смішні заздрісниці з колишніх подруг по школі і вишу. Вони рахуючи гроші від зарплати до авансу, розповідають яка ж я погана. А чим скажіть мені ви хороші? Кредитами і мріями про краще життя?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.

facebook