– Оля сьогодні забула свій обід вдома, — розповідає Катерина в їдальні, – Скільки ми вже працюємо, кожного дня бачу, як вона приносить їжу в лотку. І от я їй запропонувала сходити в їдальню, пообідати. До того тут смачно та не дорого. Оля відповіла на мою пропозицію, що у неї немає грошей, аби купувати їжу тут, уявляєте з нашою зарплатнею і немає.
Катерина працює в невеликій фірмі, і всі колеги знають, що потрапила на роботу до них завдяки братові. Він у цій фірмі – головний менеджер. Всім було відомо, але якось ця тема не виносилася на загальне обговорення.
Попри те, що дівчина потрапила на роботу через брата, вона з усіх сил старається, сумлінно виконує свою роботу. Та дехто каже, що гроші їй не так вже потрібні, адже сім’я у неї заможна. Та і вийшла заміж успішно – у матеріальному плані. Правда, дітей нема. У них з чоловіком у кожного є своя машина, трикімнатна квартира. Тому більшість працівників вважають, що вона на роботі задля спілкування. Свою зарплату витрачає виключно на себе.
Ясна річ, що у більшості колег життя склалося далеко не так: діти, кредит, старі батьки.
І ось в її колеги Олі, з якою Катерина сидить поруч, складається життя геть не весело: вона самотня мама, чоловік десь завіявся і аліментів не виплачує. Тому у неї постійний режим економії. Катерина ніяк не може цього зрозуміти: як таке можливо, щоб у наш час у людей не було грошей?
– Я Олі запропонувала піти в їдальню пообідати, смачно та недорого. 60 гривень за обід, хіба це дорого? Особливо, якщо раз на рік, це ж не кожний день. А вона мені відповіла, що уявляєш нема у мене таких грошей на обід, навіть раз на рік. А ще у неї завжди брак коштів, наразі лишилися копійки, а до зарплати ще довго, дотягнути потрібно. І як так можна жити? Мені в голову не вкладається. Жити від зарплати до зарплати. Як на мене, це не можливо узагалі і вся справа в ній самій. Якби я була б на її місці, то збирала по трошки гроші. Десять же ж тисяч не сльози, достатньо велика сума. Ну ось пенсіонери відкладають якось гроші і нічого, живуть. Отримати на руки гроші, спочатку трошки відкласти, а далі можна витрачати. Розписуєш свій бюджет на місяць, тиждень, день і не витрачаєш зайвої копійки, і кредити не потрібні тоді ніякі.
А десь там у офісі Ольга пила вже третю склянку води – аби не відчувати, як зголодніла. До неї підійшла її колега Ксенія з запитанням:
— Я тут котлети і картоплю за новим рецептом приготувала. Ти не можеш скуштувати і сказати як тобі? Ти вибач, що я так от до тебе. У мене і лоточок і виделка чисті. Просто чоловік у мене вимогливий дуже у плані їжі і свекруха теж. Ти тільки правду скажи, чи смачно, добре. Ну виручи, подруго аби ж з мене не глузували, будь ласкава! – і вручила Ользі свій обід.
Не було у Ксенії вимогливих чоловіка і свекрухи. Просто, у неї мама була лежача, вона все розуміла. Інколи не потрібні поради, інколи шматок хліба дорожчий тисячі слів.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
