fbpx
Дозвілля
Вирушаю вже цього літа – оголосила я своїй дочці і зятю. Я так довго накопичувала ці гроші, так мріяла про цю подорож, що три місяці очікування здались вічністю. Але саме тоді, коли потрібно вже було розрахуватись за квиток, до мене з проханням звернувся зять

Прийшов час пожити для себе – твердо вирішила я, вийшовши на пенсію. Адже діти давно не потребували в мені, внуки підросли, а вільного часу істотно додалося. І хоча за результатами нарахувань, пенсію я отримала абсолютно невелику, але накопичене за скромно прожиті роки, дозволять не думати про гроші хоча б найближчі кілька років.

Витратити накопичений капітал, я вирішила, втілюючи в життя мрію юності. Ще в студентські роки, з майбутнім чоловіком ми представляли, як відвідаємо найвіддаленіші куточки планети, найяскравіші і екзотичні її місця. Але, на жаль, за межами нашої країни нам побувати так і не пощастило. Вивчивши питання в мережі, вибір припав на автобусний тур по Європі. Кілька днів в дорозі, безліч країн, здавалося, чекали тільки мене. Вирушаю вже цього літа – оголосила я своїй дочці і зятю. Попереду були тільки довгі 3 місяці очікування перед найбільшою пригодою.

Я потихеньку звикала до життя на пенсії, багато часу проводила в міській бібліотеці, стала відвідувати басейн, і спілкуватися з сусідками мого віку. І в черговий вечір, повертаючись з прогулянки з новими подругами, біля під’їзду я побачила знайомий силует. Мене чекав мій зять. І хоча мені було дивно бачити Олега без дочки, природно я не стала тримати його на порозі. Як і передбачалося, приводом для візиту послужило прохання.

Давньою і всім відомою мрією мого зятя був дорогий позашляховик. І ось його колега, який збирається їхати за кордон, продає машину за дуже розумні гроші. Безумовно, як мудра жінка і відповідальна мати, моя дочка не дасть витратити всі сімейні запаси на купівлю автомобіля. А Олег, який явно не очікував такої вигідної пропозиції, не встиг назбирати достатньо, щоб вистачало на машину, марив нею. Але я ж, як ніхто знаю, що таке мрія. І звичайно ж, я не змогла відмовити. Донці я не повинна була говорити про позику. У свою чергу він зобов’язався повністю повернути кошти протягом 3 місяців. Так мій зять став щасливим володарем мрії всього його життя. А дочка вважала, що Олегу пощастило опинитись у потрібному місці і в потрібний час.

Чи маю я вам розповідати чим усе скінчилось? Уже кінець літа а я ніде не була. Зять уникає зустрічей і на дзвінки не відповідає. Не знаю, що він там уже донці сказав, але вона теж рідше заходить в гості наші телефонні розмови звелись до банального: як ти і бувай.

Історія стара як світ, але мені від того не легше.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.