Рік тому ми з дружиною вирішили жити окремо в різних кімнатах, щоб не втомлюватися один від одного і наших занять, які часом сильно відрізняються.
Наприклад, дружина любить голосно включити музику без навушників, а я люблю в тиші почитати книгу або подивитися який-небудь серіал в навушниках. До того ж я працюю з дому і проводжу заняття з клієнтами, і тут вже я ж заважаю їй своїми розмовами, іноді дуже напруженими.
Тому ми вирішили жити “окремо”, орендували двокімнатну квартиру, а потім купили свою троячку і облаштували її. Ось про те, як змінилося наше життя з таким поділом, я і хочу розповісти.
1. Не входити без дозволу – це одне з найкращих рішень в житті.
Яке ж це щастя, що ти можеш сидіти в своїй кімнаті і займатися своїми справами без очікування, що в будь-який момент хтось зайде і не запитає тебе.
“Ха-ха!” – скажете ви – “а чим ти таким зайнятий, що потрібно стукати?!”
Нічим особливим. Але в дитинстві у мене хоч і була своя кімната, але двері завжди були відчинені і батьки в будь-який момент могли зайти і дивитися, що я роблю. Граю, читаю, сплю, дивлюся фільм. І мені потрібно було завжди виправдовуватися, що я роблю. Звичайно, батьки робили це не зі зла, та й самі звикли так жити. Але відчуття все одно були некомфортні
Зараз же я можу спокійно сказати дружині “я зайнятий” у відповідь на її стукіт, якщо не хочу спілкуватися, не хочу бути перерваний в своєму занятті. І знаєте що? Вона не ломиться, не питає “чом ти там зайнятий?”, а просто йде по своїх справах. Хіба не круто?
2. Мати свій особистий простір – безцінно.
Піти в свою кімнату і займатися чим душа забажає без необхідності підлаштовуватися і вигадувати зручний час і момент – задоволення і комфорт від цього неможливо описати. Навіть просто поспати, щоб ніхто не турбував.
Ще радість в тому, що можна облаштувати все рівно так, як ти хочеш, нікого особливо не питаючи і не погоджуючи. Полиці, шафи, стіл, речі – можна зробити будь-який лад чи безлад.
3. Відчуття інтриги.
Ну і найголовніше – це в цілому відчуття, що є ТВОЄ і не твоє, і є чітка межа. Починаєш більше поважати простір дружини і чекати зустрічі. Не ломитися до неї, а запитати. Від цього її “так, заходь” звучить більш приємно і цікаво, ніж якби я міг зайти в будь-який момент.
Це як спілкування з дівчиною, яка ще “не твоя”. Ти не знаєш, чи скаже вона “так” чи “ні” на твої пропозиції.
Чоловіки нерідко відзначають, що після весілля відчуття від дружини стають іншими, тому що вона майже завжди доступна, а ось другі дівчата ні, і там інтрига. Поділ кімнат дозволяє вирішити це питання.
Мої висновки.
Звісно, люди забезпечені, у яких заміські будинки з 10 кімнатами і 3 санвузлами посміхнуться і скажуть “не дивина, у нас давно так”. Але ж так не у всіх.
Я знаю, що люди роками живуть в 1-, 2- і навіть 3-кімнатних квартирах разом з дружиною в одній кімнаті 24/7! Мовляв, одна дітям, одна вітальня, ну і одна для нас. Але це нонсенс! У чоловіка і дружини має бути свій особистий простір навіть в стандарних квартирах.
Це полегшить спільне життя, побут і звичайно все інше, не дитяче.
Автор: Рavlo Dоmrachev
Фото ілюстративне.
