fbpx
Дозвілля
Всі, особливо найстарше покоління, дуже тішиться нашими традиціями, що вони ще є, що діти не занедбують , а навпаки передають їх разом з одягом молодшим. Тепер колядувати та ходити вертепом, одне задоволення. Були ж Радянські часи, в які не дозволялося вірити в Бога та ходити до церкви

Наступив Святвечір і зраділа дітвора повечерявши так-сяк, спішать кожен в свій бік. Менші дітки, як ті горобчики порхають по хаті, одягаються, бо надворі й сніг почав падати. Йдуть під хати колядувати, несуть людям радість і прославляють новонародженого Христа. Десь пішли по сусідах, і весело їм, люди платять ха коляду, пригощають пампухами та цукерками, хтось мандаринами та пляцками. І так весело дітям та цікаво. Не те щоб вдома цього не було, звичайно не бідують тепер, сам ефект колядування приносить велику радість всім, як тим хто колядує так і тим хто слухає цьогорічну коляду.

Старші збираються у вертеп. Ще в нас не всі традиції відійшли в небуття, трошки щось притрималось. Діти місяць чи навіть два, перед святами збираються, роблять репетиції, ставлять сценки та підправляють, що там потрібно в одязі. Є й царі, які прийшли привітати Дитя Боже і пастушки, які побачили перші зорю і були з отарою на полі, то й першими відвідувачами і стали нашого Месії. Також Ірод з воїном відіграють не менш важливу роль у вертепі. Ще є жид з жидівкою, вони вже веселять всіх. Та й одягаються так щоб їх не пізнали, розмальовуються помадами і дуже всіх на радощах, хочуть цілувати в кожній хаті. То так весело! Всі чекають вертепу, старі і малі. Якась така радість приходить до хати по святій Вечері з тими дітьми. І такі щасливі всі, відпочивають душею. Вертеп вже колядує під іншими, сусідськими хатами, а та радість, залишена ними ще витає в хаті. Дух їхньої коляди та настрою ще є і зберігається.

Всі, особливо найстарше покоління, дуже тішиться нашими традиціями, що вони ще є, що діти не занедбують , а навпаки передають їх разом з одягом молодшим. Тепер колядувати та ходити вертепом, одне задоволення. Були ж Радянські часи, в які не дозволялося вірити в Бога та ходити до церкви. Діти і тоді ходили в коляду, вертепом та по двоє чи по троє. Але їх пильнували, ловили, наказували. В школі сварили та викликали батьків і так само сварили їх що неправильно виховують дітей. Але коляда була сильнішою, прослава Господа перемагала і на наступний рік, забували про страх і знову всі дружно йшли колядувати. Тому то і старші не раз і гірко зітхають, згадують свою важку, зі страхом коляду. Не раз з під хати тікав вертеп, хто куди, всі у різні сторони.

Тепер є велика благодать. Діти спокійно йдуть від хати до хати, Пастушки несуть з собою маленьку стаєнку, де лежить лялька, символізуючи малого Ісуса. Між собою називають її шопка. Пастушкам час від часу, допомагають і інші учасники вертепу нести ту шопку, бо трохи щось і вона важить. Ангел йде спереду з крилами та несе несе зірку, звіщаючи про велике свято та прихід Христа.

Весело сьогодні всім! Велика радість є на небесах і на землі! Прославляють Дитятко, народжене Марією в яслах, на небі всі ангели і святі та грішні люди на землі.

Галина Мазурик, “Святвечір”