fbpx
Дозвілля
Відчуваю себе якимось обділеним. Але не в плані матеріальному. Тут у мене взагалі все чудово. А ось мої батьки і їх життєва філософія мене усе життя щиро дивували.

Відчуваю себе якимось обділеним. Але не в плані матеріальному. Тут у мене взагалі все чудово. А ось мої батьки і їх життєва філософія мене усе життя щиро дивували.

Я зміг досягти певних висот, і тепер можу дозволити собі все, що можу побажати. Так, мені довелося багато вчитися і займатися, але все це вже в минулому, тому в майбутнє я дивлюся з упевненістю.

Зараз зі мною живе дівчина. Вона з багатої сім’ї, яка відома на весь наш обласний центр. Ми плануємо одружитися в цьому році. Але запрошувати на весілля батьків я б не хотів. Та й не навіщо їм тут бути? Адже я давно уже не дитина і по суті, чужа їм людина.

З дому я на навчання ще в чотирнадцять років поїхав попри заперечення рідних. Справа в тому, що мої батьки живуть не надто багато. Більше того, не вважають це чимось не хорошим і ніколи не намагались виправити становища. Тато і мама роками ніде не працюють. Підробляють допомагаючи людям із села, де дров нарубати, де покосити, де побілити. Все. Мама може піти працювати і на ферму місцеву і на міні завод, що є у нас там, але ні ж.

Татко теж не вважає що йому потрібно десь працювати. Корова, семеро поросят і три гектари землі. Ось що їх годує і на світі тримає.

Я ніколи такої долі не хотів. Пішов у технікум на слюсаря і знайшов підробіток на фабриці меблів. Одразу зрозумів, що виготовлення меблів, то золота жила. Не буду казати як, але наразі у мене власне невеличке виробництво і магазин. Знайшов справді талановитих працівників, які отримуючи гідну зарплатню, творять дива. Замовлень у нас на два роки наперед.

Я просив тата приїхати і працювати в мене, але він не хоче. Вони раді за мене, але не більше. Як косили і білили за копійки, так і продовжують. Я пробував їм допомагати матеріально, але вони ті гроші на купку складають. Зробив ремонт у домі вбиральню прибудував, а коли приїхав отетерів. Мама шпалери зняла, все перебілила, а вбиральня зачинена, бо вона їм не треба.

Не знаю чому, але останніми роками ми не спілкуємось практично вже. Мама з батьком не цікавляться моїм життям, а я не бачу і не розумію їхнє.

Тепер питання: як я можу запросити їх на забаву до ресторану де будуть найшанованіші люди району. Про що їм говорити з головою райради, або з директором молокозаводу. А головне, як пояснити їх відсутність нареченій і її батькам?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.