Марина сиділа на кухні, тримаючи чашку з холодним чаєм. Сумний погляд її мандрував по кімнаті, зупиняючись на звичних предметах, але сьогодні все здавалося чужим.
Вона думала про те, що сталося. І про те, що, можливо, її життя більше ніколи не буде таким, як раніше було.
Її чоловік Олексій, з яким вона прожила разом у шлюбі довгих п’ятнадцять років, зрадив. І не просто ж зрадив, а з її найкращою подругою, Іриною, яку Марина знала багато років, ще з дитинства.
Справа в тому, що Ірина була людиною, якій вона довіряла більше за всіх інших, вона була їй як рідна сестра. І ось ця, здавалося б їй рідна людина, виявилася тінню в їхньому шлюбі.
А все почалося з того, що Марина дізналася про зраду зовсім випадково. Вона помітила якісь повідомлення в телефоні Олексія, а потім ще й зустріла їх разом у кафе. Вона б нічого не запідозрила б ніколи, навіть думки не мала подібної жодного разу, але на цей раз вони поводили себе так, що відразу стало все зрозуміло.
Він ніяк не пояснив, коли вона запитала, що між ними, та, після довгих розмов, зрештою зізнався.
Спочатку чоловік вибачався, обіцяв, що все це не повториться, що він сам не зрозумів, як все сталося і як все закрутилося в них. Олексій дуже переконував Марину, що вона єдина для нього.
І Марина вирішила таки пробачити своєму чоловікові. Щиро кажучи, вона просто боялася залишитись без нього, після стількох років їх щасливого шлюбу.
Можливо, у її серці ще було місце для Олексія, навіть після того, що сталося. Вона вирішила, що йому потрібно дати шанс. А чоловік пообіцяв, що більше цього не повториться, і вона знову повірила йому, як раніше.
Спочатку все було добре. Олексій знову став уважним та дуже турботливим до дружини, дуже багато часу їй приділяв. Вони відновлювали колишню довіру і подружнє тепло, повернулися до звичних тем вечірніх розмов, до тих моментів, коли вони просто сиділи разом, не потребуючи слів.
І, з часом, Марина відчула, що знову знайшла в ньому ту людину, яку любила, ту, з якою планувала провести свою старість.
Весь цей час Ірина також трималася віддалено, як би намагаючись виправдати себе. Вони з Мариною навіть кілька разів зустрічалися, але кожного разу було відчуття, що між ними стоїть невидима стіна.
Але одного вечора все змінилося. Марина поїхала в інше місто на кілька днів провідати родину. Тітка Одарка, коли племінниця в неї гостювала, несподівано занедужала і сказала, щоб Марина їхала додому, щоб у неї теж не погіршилося самопочуття.
Марина поверталася на день раніше, забувши попередити чоловіка про це. Та в своїй квартирі вона, несподівано, зустріла чоловіка і Ірину і все стало зрозуміло їй.
Вони не чекали її, а Марина сама зазирнула в їх з чоловіком кімнату. Їхній погляд зустрівся, і вона зрозуміла все. Це було не просто ще одна зрада. Це було набагато більше і сумніше.
– Вибач, люба, я сам не знаю, як пояснити. Але я тут не винен, це все Ірина, це лише її вина. Вона мені постійно телефонувала, вже давно бігала за мною, шукала зустрічей. Я не хотів з нею зустрічатися ніколи, сам не знаю, як так відбулося. Якщо хочеш – я ніколи більше не буду бачитися з нею і зміню свій телефон.
Його слова були переповнені жалем, але це не могло повернути того, що було втрачено. Марина дивилася на нього і не знала, що їй робити.
Всі її сподівання знову розтанули, як сніг на сонці. Вона відчула смуток, але цього разу він був не таким, як раніше. Вона не знала, чи варто знову пробачати Олексія. На душі був величезний тягар, вона не могла зрозуміти, чи варто вибачати того, хто двічі переступив через довіру.
Їй було важко зробити вибір, адже вона щиро кохала його, попри все.
Олексій, як і першого разу, розумів, що він знову все зруйнував.
– Я не знаю, що мені робити, – сказала Марина, сідаючи на край ліжка, коли Ірина вже пішла. Її голос звучав мляво, бо вона вже втратила здатність повірити в будь-яке слово, сказане ним. Їй важко було навіть подивитися йому в очі. Вона була розчарована.
Олексій вмовляв дружину, щоб вона дала йому ще один шанс. Але Марина відчула, що її внутрішня сила починає танути. Вона не могла більше бути тією, хто забуде, хто відпустить усе це і робитиме вигляд, наче нічого не сталося.
У голові в Марини весь час крутилися запитання: чи варто знову пробачити Олексія? Чи варто йти на це ще раз, дозволяючи йому повернутися, чи треба нарешті покласти край всьому цьому?
Їй було важко уявити своє життя без Олексія, але вона також розуміла, що, скоріш за все, він вже не зміниться.
Марина вирішила поїхати на кілька днів, щоб подумати, щоб знайти у собі силу прийняти рішення. Вона поїхала до матері, щоб відволіктися від усіх цих подій і набратися сили. Мама, побачивши її хвилювання, мовила:
– Ти вже пробачила його один раз, Маринко. Тепер питання, чи варто продовжувати ці стосунки? Людина, яка тебе любить, не може так поводитись. Тим паче, він зустрічався не з іншою, а знову з Іриною. Як це можна пояснити?
А й, дійсно, як це можна пояснити, що він таки знову до Ірини, хоч на якийсь короткий час, повернувся? Що б це значило?
Фото ілюстративне.
