У мене дорослий син. На жаль, виростила я його сама. Чоловік давно пішов до іншої жінки, а у мене потім особисте життя не склалося. Та й у мене особливого прагнення до цього не було. Загалом, всю себе я присвятила сину. Хотіла дати йому все найкраще. І дала, на свою голову.
Виріс він дуже хорошим хлопцем. Але дуже вже ревно ставиться до мене. Раніше я цього не помічала, оскільки не зустрічалася з чоловіками. Але зараз я зустріла одного. Найкращого. Вперше, після чоловіка, я зважилася на нові побачення і зустрічі.
Якось повернувшись після побачення додому я отримала малоприємну сцену. Син почав моралізувати мене з приводу того, що я гуляю з незнайомцем під ручку серед білого дня.
Дожилася. Мене вичитує мій єдиний дитина за те, що я хочу знову відчути себе коханою жінкою. Тобто, в свої 56 років, мені вже не належить бути щасливою ?! Ось це новини! Чого-чого, але цього я точно не очікувала почути.
Але цим справа не обмежилася. Далі – ще більше. Син почав мене просто контролювати. Куди і у скільки пішла, коли прийшла. Контролює мене телефонними дзвінками через кожні 20-30 хвилин.
На мої прохання припинити таку поведінку, він обіцяє піти з дому. Учора узагалі поставив мене перед вибором: мій кавалер, або він.
У мене вже голова обертом від усього цього, якщо чесно. не бачу і не розумію, як вийти з цієї ситуації. Син мені дорогий, але й жити я теж хочу.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
