fbpx

Уже ввечері дзвонить до мене сусідка по дачі: — Іро, ти відро огірків випадково не загубила? І я тільки зараз згадала, що у мене ж іще огірки повинні були бути, я збиралася їх засолити

Записала маму до стоматолога, у неї зламався місток і дряпа їй щоку. Дівчат своїх записала до офтальмолога, зір перевірити перед школою. Їдемо в місто, завантажилися по повній. Відрами і пакетами заставлений і багажник і салон.

Вдома зайнялася консервуванням: компот закатала, холодне варення зі смородини накрутила, заморозила овочеве асорті (мексиканську суміш роблю, дуже любимо) натерла, нарізала, поклала. Впоралася, і зітхнула полегшено.

Уже ввечері дзвонить до мене сусідка по дачі: — Іро, ти відро огірків випадково не загубила? І я тільки зараз згадала, що у мене ж іще огірки повинні були бути, я збиралася їх засолити.

— Навіть не здогадуюся, як воно у мене опинилося! Це ж твоє фарбою вимазане?

У нас із сусідкою відра однакові. Ще давно, років двадцять тому точно, я купувала собі і купила їй у подарунок. Незвичайної форми, кругле велике, яскраво бузкове, тоді рідко де використовували яскраві кольори. І такими міцними відра виявилися, досі служать і навіть не вигоріли і не потьмяніли. Тільки на моєму дітки, коли були маленькі, квіточки намалювали фарбою, та з часом вона злупилася.

Моя машина стояла в них у провулку, (чоловік все ж таки привіз машину перегною, і висипав його на подвір’я. Обіцяв за вихідних розкидати його на городі, але вже другі вихідні пройшли, а часу, щоб зробити це він ще так і не знайшов, правда купа трохи зменшилася, так, що хвіртку відкрити і пройти можна, але машину, поки що залишаємо в провулку через два будинки) поруч із сусідською машиною. Ми вантажилися одночасно з ними і мабуть наші чоловіки відра сплутали.

— Ну, що приїжджай забирай, з ними ж працювати треба, бо інакше я їх собі засолю.

— Ой, а й справді засолити собі, а мені ще виростуть, їхати до тебе далеко, та й не хочеться, пізно вже.

— Ти чому такі маленькі огірки зриваєш, не шкода? Підросли б — більше б було.

— А, чому жаліти, он скільки їх вродило. Я в літрові банки засолюю, кладу два середніх огірка, а інші дрібні. Маленькі так їмо, а великі на салат або розсольник.

Посміялися ще з сусідкою, і згадала я історію, яка сталася взимку.

Якось за ніч навалило багато снігу. Я машину завела з брелка, і виходимо з дітьми, вони у школу, я на роботу. Дивимося, а нашу машину якийсь чоловік щіточкою обмітає. Так ретельно неквапливо, як для себе. Підходимо ближче і я йому говорю:

— Я звичайно вам дуже вдячна, але ми б і самі почистили.

Чоловік дивиться на мене з подивом. Я натиснула на брелок, машина відкрилася. І тут чоловік швиденько змітає сніг з номера, і хапається за голову. Злиться, і намагається мені пояснити:

— Я ж думав це наша.

У нас виявляється автомобілі абсолютно однакові. Ну як однакові, за маркою і за кольором. Все інше ж різне, номер, салон, у них ще й люк на даху є. А він вийшов на вулицю і побачив, що машина гріється і подумав, що це він завів. А його стояла поряд під снігом. Я запропонувала йому допомогти очистити його машину, та він відмовився.

— Поки моя прогріється, то я її почищу.

Ну, начебто нічого страшного не сталося, переплутав. Однак, як тільки вийшла його дружина і побачила засніжену машину була дуже незадоволеною. Ще й мені почала висувати претензії:

— А не треба поруч з нашим свій автомобіль паркувати, щоб не плутати. Ти так навмисно зробила.

Єдине що я змогла їй відповісти:

— Звичайно навмисно, мені навіть дуже сподобався ваш сервіс і тепер я завжди залишатиму свій автомобіля поряд із вашим.

Насправді залишити машину там де ти хочеш, не завжди вдається. Припарковуєш її там де є вільні місця. Але наші авто, ще кілька разів за цілу зиму опинялися поряд. І кожного разу у мене був номер очищений від снігу. І ми з доньками з цього сміялися:

— Не вийшло, а я ж то «навмисно» своє авто поруч поставила. А я так старалася!

Начебто обидва випадки прості, сталася плутанина. У першому випадку, я навіть зраділа, що це відро дрібних огірочків цієї ночі буде засолювати сусідка, а не я. А ось від другого залишився неприємний осад. Я, ж нікого не змушувала чистити мою машину? Він же сам переплутав. Але все одно тепер намагаюся залишати машину подалі від них. Ну бо раптом знову переплутають, і помиють, а я ще буду винна, що навмисно поруч залишила.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page