Ну і справи, ось це так початок сімейного життя. Весільні гроші повз нареченого. Щось відразу у мене така чітка думка промайнула, що шлюб цей ненадовго. Через рік розлучаться. Можна парі укладати. Не по собі стало, що нас виставляють в дивному світлі. Ми не приїхали на весілля і гроші перераховуємо потайки практично. Наречений і його родичі вирішать, звісно, що від нас нічого і не було.
Теж не дуже приємна ситуація. Але нічого не зробиш, куди сказали, туди і перевели гроші. А я стала згадувати, як у мене-то було. З першим чоловіком, так, півночі розбирали коробки і рахували подаровані гроші. Весілля було велике, класичне на ті часи – 100 чоловік гостей, тому було досить багато всього.
Ніхто нічого не приховував, звичайно. По-моєму, таке навіть в голову б нам тоді не прийшло. Як же так, адже час весілля – це розпал почуттів зазвичай у людей. Ейфорія. І на цій хвилі емоцій які можуть бути заначки грошові. Ні, все спільне, все єдине.
Потім на подаровані гроші у весільну подорож поїхали і в дім щось купували. І ніхто не рахував, з чийого боку більше грошей надійшло. Наступного разу на моєму весіллі народу було вже в 10 раз менше, просто захід для найближчих. Але і знову ж таки, все подароване – в дімк, в сім’ю.
І навіть уявити не можу, що я сказала б подрузі, наприклад:
– Віддай мені свій подарунковий конверт, не хочу, щоб майбутній чоловік дізнався про ці гроші.
Додуматися ж до такого. Я б не додумалась точно. Напередодні весілля адже любов-любов. Які тут розрахунки. Та це й просто негарно. Не довіряєш нареченому? А тоді питання відразу – навіщо при такому підході взагалі заміж виходити?
Це потім може бути роздільний бюджет, зрозуміло. Але весілля – це інше. Це така романтична подія і знакова. Або, може, я вже чогось не розумію і відстала від життя. І правда давно не була на весіллях, може, зараз все інакше. Але для мене це дивовижні весільні тенденції і незрозумілі.
А ви як думаєте? Нормальна ситуація – розділяти подарункові гроші ?.
