Традиції свята Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії
Свято Віри, Надії, Любові та їх матері Софії, що відзначається 30 вересня, є подією, багатою глибоким духовним змістом і традиціями. Цей день з багатою історією та глибоким корінням у різних культурах, покликаний нагадати нам про важливі цінності та дозволити жінкам внутрішньо очиститися та перезавантажитися.
Зі статті ви дізнаєтеся, чому жінки повинні обов’язково розплакатися в цей великий день і чого слід уникати в цей особливий час.
Символіка свята Віри, Надії та Любові
Свято Віри, Надії та Любові та їх матері Софії уособлює важливі життєві цінності:
Віра представляє прагнення до істини та вірності;
Надія дарує нам надію на краще майбутнє;
Любов надихає любов і співчуття до ближніх.
Ці жіночі чесноти вважаються дочками Мудрості та Доброчесності, які втілені в образі матері Софії.
Історія та традиції
Спочатку це свято відоме як день Софії і святкувалося в різних культурах по всьому світу. У християнстві Софія асоціюється з атрибутами Богородиці та символізує премудрість, знання та міркування. Її дочки Віра, Надія та Любов також мають свої святі значення та відіграють важливу роль у християнських традиціях.
День пам’яті святих мучениць вважається досить небезпечним святом. Жінка має поплакати з самого ранку про свою жіночу частку, про сім’ю та близьких, щоб полегшити душу та залучити добробут у своє життя.
Існують також деякі народні прикмети на свято:
весілля і заручини, проведені на свято, не обіцяють нічого доброго;
за давніми спостереженнями предків, 30 вересня завжди холодно та сиро;
після свята зазвичай починаються перші серйозні заморозки;
якщо 30 вересня летять журавлі — отже, на Покров буде мороз, якщо птахів у небі не видно, то зима буде запізнілою;
дощ у свято віщує ранню весну.
У день пам’яті святих мучениць треба вирушити до церкви та купити там дванадцять свічок. Чотири ставляться біля ікони мучениць. Три треба поставити біля ікони Ісуса, а три – біля Матері Божої. Дві свічки потрібно забрати додому, запалити їх та прочитати дванадцять разів поспіль наступну змову:
Помилуй, Господи, призи, Богородице. Накажіть рабові Божому одружитися. Як горять мої свічки, так щоб серце чоловіче горіло від кохання. Амінь. Амінь. Амінь.
У свято краще відмовитись від усіх справ, які здатні відштовхнути благополуччя та успіх. Як і всі церковні урочистості, день Віри, Надії та Любові має свої заборони:
представницям прекрасної статі краще по можливості відмовитися від справ по дому;
заборонено лаятись, скандалити та поганословити. Особливо не можна ображати жінок та дітей;
весілля та веселощі краще перенести на інший день.
Варто зазначити, що свято є трагічним, тож жінкам не варто працювати. Єдиний виняток – приготування здоби, яку прийнято подавати на стіл. 30 вересня жінка виступає у ролі хранительки домашнього затишку.
На її плечі лягає серйозне завдання – охороняти дім.
Жінкам дозволено плакати на свято. Такий психологічний ритуал дасть можливість позбавити душу страждань і прогнати злих духів. Кажуть, що нечисть після цього не турбуватиме родину.
Останній день вересня вважається несприятливим. Не можна цього дня жінкам займатися клопотами по господарству. Але добре у свято Віри, Надії, Любові та їх матері Софії поплакати. Згідно з повір’ями, своїми сльозами жінки захистять родину від бід та хвороб. Цей обряд за старих часів називали найсильнішим оберегом.
Дозволяється жінкам 30 вересня лише готувати їжу. Обов’язково потрібно було подати до столу випічку – пироги та кренделя. Також вранці вони ходили до церкви з двома свічками, а третю залишали вдома перед іконою Ісуса Христа та короваєм.
Опівночі її треба було запалити і вимовити змову, що допоможе захистити будинок від злих духів. Потрібно попросити Бога перед свічкою, щоб все погане пішло, а добро тільки примножилося. Вранці вся родина обов’язково мала з’їсти коровай, а крихти віддати тваринам.
