fbpx

Серпневий путч ДКНС(ГКЧП) 1991 року остаточно розвалив Союз. Який висновок напрошується в сучасних реаліях? Що чекає подібних «спасатєлєй» і «освободітєлєй»?

31 рік минає з дня Серпневого путчу в тодішньому Радянському Союзі, першим і єдиним президентом якого став батько так званої Перебудови Михайло Горбачов.

В кінці літа він відпочивав на дачі у Криму. 18 серпня 1991 року до президентської резиденції у Форосі навідалися голова Ради міністрів Павлов, міністр оборони Язов, голови КДБ і МВС Крючков і Пуго, віце-президент Янаєв.

Якою ж була мета несподіваного візиту найвищого керівництва СРСР?

Як пізніше виявилося, це була група змовників, що задумала здійснити державний переворот і намагалася схилити Горбачова до введення в країні надзвичайного стану. Відмова президента спонукала  путчистів до протиправних дій щодо глави держави: відімкнули весь зв’язок, президентська дача була оточена Севастопольським полком прикордонних військ, начальник  штабу військ ППО генерал Мальцев своїм розпорядженням наказав заблокувати в аеропорту президентський літак і вертоліт, телебачення повідомляло про хворобу Горбачова, тимчасово виконуючим обов’язки президента призначено Янаєва.

Усунувши від керівництва президента, радянські лідери створили Державний комітет з надзвичайного стану, планували призупинення діяльності політичних партій і громадських рухів, заборону мітингів, контроль над ЗМІ.

На центральні вулиці Москви виїхали танки, всі важливі об’єкти інфраструктури, центральний телеграф, телецентр Останкіно були під охороною підрозділів десантних військ, а по телевізору з ранку до вечора можна було насолоджуватися «Лебединим озером».

З якою ж метою найвищі посадовці зробили спробу державного перевороту?

Їхньою ціллю було збереження Радянського Союзу, який тріщав по швах, припинення реформ, що нібито вели до його розвалу.

20 серпня 1991 року під керівництвом Горбачова планувалося підписання нового союзного договору між республіками СРСР, утворення конфедерації – Союзу Суверенних Держав. Щоправда, не всі союзні республіки прагнули приєднувати до цього новоутворення, ніяк не хотіли допустити такого й консервативні радянські високопосадовці.

Чому ж не судилося здійснитися цим «планам Барбаросса»?

Ех, якби не Єльцин. Саме він, президент РРФСР, тобто очолюване ним політичне керівництво федерації стало головною опозицією путчистам-гекачепістам. В приміщенні Білого дому розташувалася Верховна рада республіки із штабом опору ДКНС, звідки й прозвучав заклик до прихильників. Своє звернення Єльцин виголосив з танку біля будівлі. Зразу ж розпочали зводити барикади з бруківки, лавок і різних підручних засобів, формувати загони ополчення, роздавати автомати й бронежилети. До кількох сотень добровольців долучилися озброєні курсанти міліцейських шкіл.

Штурму не було.  Частина військових перейшла на бік протестувальників.  Троє демонстрантів загинули під час комендантської години, коли вулиці патрулювалися армійською бронетехнікою.

Члени Комітету та їхні прихильники була заарештовані. у середині цього ж року Горбачов подав у відставку.

Члени Комітету та їхні прихильники була заарештовані.

За матеріалами ВВС.

Фото: колаж зі світлин.

You cannot copy content of this page