Ще зі школи я була закохана в хлопчика на ім’я Саша. Та й йому я була симпатична, часто проводжав додому і носив портфель. Подорослішавши, почали зустрічатися. Саша носив мене на руках, завжди купував квіти і дарував подарунки. Коли я була не здорова, сидів цілодобово біля мого ліжка і робив усе, аби я почувалась краще. Через Кілька років хлопець запросив мене в ресторан і зробив пропозицію. Зігравши скромне весілля, ми зняли однокімнатну квартиру. Заробляли небагато і грошей на все, що хотілося, нам не вистачало. Мамі з татом подобався мій обранець. Вони завжди його підтримували і давали поради.
Так ми прожили кілька років, хоч і відносини з чоловіком були відмінними, ми робили все разом і підтримували один одного, але налагодити фінансове становище так і не виходило. Саша часто міняв роботи в пошуках кращого, але заробити більше так і не виходило. Ми жили щасливо, але скромно.
І тут я познайомилася з Михайлом. Це був гарний, багатий чоловік і крім основної роботи будував свій бізнес. Він відразу звернув на мене увагу і запросив в кіно. Я відмовилася, адже вдома чекав коханий чоловік. Але Михайло не відступався, часто на робочому місці я знаходила квіти або дрібні подарунки з запискою де було написано купу приємностей. Мені чоловік за все життя стільки квітів не дарував, як Михайло за місяць. І ось через кілька таких от місяців я все ж погодилася піти в кіно. Після перегляду фільму Михайло повів мене в шикарний ресторан. Я жодного разу не була в таких закладах і проскочила думка в голові: «чому мій чоловік Саша, а не Михайло».
Відтоді Михайло постійно дарував мені дорогі подарунки і водив в ресторани. Чоловікові я нічого говорити не хотіла, адже він мене любив. Але через півроку залицянь Михайла, зрозуміла, що з чоловіком мені таке не світить. Що нічого крім любові Сашко мені ніколи не дасть. Що я так і буду радіти усе життя, що купила дешеву кофтину у секонді. А про появу дітей я узагалі мовчу.
Незабаром я пішла від Олександра до Михайла, пояснивши це тим, що мені набридло жити від зарплати до зарплати. Чоловік благав мене не залишати його і говорив, що знайде нормальну роботу, але чекати ще кілька років я не могла. Незабаром я розлучилась і почала жити з Михайлом.
Батьки мене не зрозуміли, мовляв виховували мене не так зовсім. Але на Михайла я можу покластися, він ні в чому не відмовляє, і я маю, що тільки захочу.
Я познайомила його з моїми батьками, але ті були не особливо раді. Михайло навіть привіз подарунки мамі з татом, що ніколи не робив Олександр, але так і залишився чужим моїм батькам. Мій чоловік багатий і надійний, завжди підтримує і добрий до мене. Чому ж тоді мої батьки не розуміють цього?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
