Спершу хотіли віднести на охорону, але по дорозі вирішили, що можемо і самі зателефонувати за якимось номером, з’ясувати ім’я власника, і повернути йому телефон. Так навіть краще.
У телефонній книзі було тільки два контакти. “Мама і тато”. Секунду повагавшись, я натиснув “Тата”.
– Привіт, синку! – пролунав у слухавці густий приємний баритон.
– Вибачте, це не синок. – сказав я. – Ми знайшли телефон, хочемо повернути власнику. Це телефон вашого сина?
– Так, сина. – трохи розгублено відповів співрозмовник на тому кінці. – А як він у вас опинився?
– Кажу ж – знайшли. Гуляли, дивимося телефон лежить. Напевно з кишені випав. Він у вас в якому загоні?
– Хто?
Баритон відверто не розумів. “Треба було матусі дзвонити” – подумав я.
З іншого боку, мені легко було зрозуміти розгубленість батька, коли з номера дитини дзвонить якийсь незрозумілий чоловік. Тому я терпляче повторив.
– Син ваш. В якому він загоні, ви знаєте?
– Він ні в якому не в загоні.
– Він що, вожатий?
– Який вожатий ?! Ви де взагалі цей телефон знайшли?
– Тут, на території.
– На якій території?!
– На території табору.
– Якого табору? Це що, розіграш?
– Знаєте, мені не до розіграшів. Я приїхав в табір провідати свою дитину, ми знайшли телефон. Табір такий-то. Ви що, не знаєте, де ваша дитина знаходиться?
– Я добре знаю, де знаходиться моя дитина! Ні до якого табору це відношення не має. Ви або жартуєте, або тут якась помилка!
– А це ми зараз легко з’ясуємо. – сказав я.
Ми якраз підходили до будиночка охорони.
– Назвіть прізвище дитини і вік. – попросив я баритона.
І поки один з охоронців шарудів аркушами зі списками дітей, мій співрозмовник сопів у слухавку, переварюючи те, що відбувається. Я спеціально тримав телефон ближче до охоронця, що б баритон міг чути відповідь з перших вуст.
– Є такий! – нарешті сказав охоронець, повторивши прізвище та ім’я дитини. – Шостий загін. Корпус три.
– Чули? – запитав я в слухавку. – Зараз ми віднесемо дитині телефон, і ви вже там далі самі розбирайтеся, ваша це дитина, або не ваша.
– Добре. – відповів співрозмовник неабияк підсівши голосом. – Дякуємо. А де ви кажете цей табір знаходиться?
– Я назвав адресу.
– Ялинки-патички! – несподівано смачно вилив душу баритон.
– Що? – запитав я. – Щось не так?
– Та ні, все так. Вибачте. – сказав баритон.
І секунду помовчавши, раптом процідив крізь зуби:
– Все так! Просто цікаво, якщо син в таборі, то з ким ця в Єгипет полетіла?!
Автор: K. Yerykov.
Фото ілюстративне.
