Тетяна Андріївна вже майже спустилася під підлогу. Але тут і сталося щось непередбачуване.

Донька подзвонила надвечір. Хоча вдень уже дзвонила і питала про здоров’я, справи та настрій.

Видно діло якесь закортіло.

– Мамо, рятуй! Ми до тебе Каспера та Мусю привеземо на тиждень? Путівки гарячі купили, хоч відпочинемо, добре, мам?

Тетяна Андріївна згнітивши серце погодилася. “Відпочинуть вони,” – тихенько бурчала решту вечора про себе літня жінка, – “бач, втомилися в офісі своєму сидіти. От би їм нашого сьорбнути, втомилися вони. Краще б приїхали до матері, на природу, та хоч би і підмогли трохи. Не хочуть.

Донька заїхала рано вранці, занесла кішку та собачку, їх корм та ще якісь речі:

– Ось мам, це корм, це наповнювач, це ……….

Тетяна Андріївна скривилася:

– Їдь вже давай, Олено, розберуся якось.

Дочка відразу випурхнула з дому.

– “Добре,” – бурчала Тетяна Андріївна, косячись на гостей, – “уже якось… потерплю. Бач, сидять тут, на мою голову!”

Живність всяку Тетяна Андріївна не заводила, бо не любила.

І для чого вони потрібні? Годуй їх, прибирай, одні витрати та клопіт.

Ну кішка добре, мишей ловить. Тільки ця Муся хіба когось спіймає?

А це хіба собака? Він і гавкати щось не вміє.

Каспер і Муся сиділи тихо, ніби почули, що господиня їхня тимчасова зовсім не в настрої.

Тетяна Андріївна зварила курку до обіду та замісила тісто. Вирішила:

“Локшинки своєї натру – куряча локшина ох і смачна! Ох, як мій чоловік Василь таку локшину любив! Так, і огірків треба мабуть дістати солоних”.

І полізла в погріб, крекчучи:

– “Овва, що ж старість з людьми робить. Вася раніше сам лазив за банками. Бо ж чоловік, хіба ні?. А тепер все самій приходиться робити”.

Тетяна Андріївна вже майже спустилася під підлогу. Але тут і сталося щось непередбачуване.

Старі дерев’яні сходики тріснули. І розвалилася навпіл.

І Тетяна Андріївна впала на розсипану на підлозі картоплю.

З очей її бризнули сльози. Не так від болю, як від жалю.

Одна, одна!

Але коли Тетяна Андріївна побачила, що сходи повністю розвалилися, тут вже налякалася по-справжньому.

Що ж тепер робити? Схопилася за кишеню халата – телефон там мав би бути. І згадала, що поставила його на зарядку. Оце поворот. Сама вилізти точно не зможе, бо дуже високо.

На гуркіт прибігли Каспер та Муся. Кішка обережно ходила по краю, заглядаючи в погріб. А песик раптом відступив назад, і… загавкав.

“Бач, гавкати хоч вміє,” – поміркувала про себе Тетяна Андріївна, – “а толку”.

Вона сподівалася, що сусідка зайде. Двері в дім не зачинені. Але ніхто до обіду так і не навідався.

– Це ж скільки я банок накрутила, – озирнулася довкола Тетяна Андріївна.

Вона знайшла компот, добре, хоч кришка була не закручена. Відкрутила та попила із задоволенням. Хіба ж могла подумати, що в погребі компотом обідатиме.

Що тепер робити?

Від нервів та втоми Тетяна Андріївна не помітила, як у погребі й задрімала.

І раптом чує – шум, гам, гавкіт.

– Ти жива там, Андріївно?, – Сусідка з чоловіком якимось дивом прибігли. Дмитрович, побачивши що трапилося, свою драбину приволік. Вниз спустив, та гукає:

– Вилізай, Андріївно, та огірків прихопи, дуже таої огірки люблю!

Тетяна Андріївна вилізла з погреба, не забула й баночку огірків прихопити:

– Сусідоньки, рятівники! Слава богу, зайшли до мене. Я вже не сподівалася, думала там ночувати буду! Та лізь, Дмитровичу в погріб, набирай що хочеш!

– Ось вони, рятівники твої, курку твою їдять!, – засміялася сусідка, – зі столу стягли шматок, зголодніли видно! Оленка цих нахлібників притарабагила?

Тетяна Андріївна кивнула ствердно, хотіла навіть розсердитися, та Дмитрович зупинив:

– Та ти не зрозуміла, якби не твої міські гості, сиділа б ти в погребі й досі. Тож, нехай курку їдять, заслужили.

І розповів, як Каспер до них прибіг. Вони й не зрозуміли, чий собака. А він гавкає, та до хати Тетяни Андріївни біжить.

Кличе значить.

– А як вони двері відчинили, не зрозумію, – здивувалася Тетяна Андріївна.

І тут же згадала, як дочка Олена хвалилася, що Муся кішка розумна, на ручку дверей стрибає та відкриває.

Коли Олена з відпустки за своїми Каспером та Мусею приїхала, очам своїм не повірила.

Сидить на дивані Тетяна Андріївна. Кішка Муся в неї на колінах клубочком згорнулася. А Каспер в ногах лежить, голову на тапки поклав. І всі разом дивляться телевізор.

Тепер Каспер та Муся гості для Тетяни Андріївни найбажаніші.

Та й Олена через матір так налякалася, що тепер із чоловіком частенько до неї їздять. І город скопати, і під підлогу залізти.

Та й шашлички на природі посмажити.

Все як у людей!

І кішка на грубці, і пес на ганку!

You cannot copy content of this page