Відговорила сина від весілля після того, як познайомилася з батьками нареченої. Вона мені і сама не дуже подобалася, а тут я переконалася, цей шлюб нічого доброго не принесе.
Син у мене вирішив одружитися пізно, в 29 років. До цього були якісь дівчатка, але він мене з ними не знайомив і разом вони не жили. Жив син зі мною. А потім з’явилася Саша, син її до мене в дім не повів, орендували вони квартиру. Я зрозуміла, що ось тепер все серйозно. Навіть зраділа, що син одружується, своєю сім’єю обзаведеться, мені внучат подарують.
З Сашею мене син знайомити не поспішав, а я не наполягала, нехай, думаю, живуть собі. Весілля мимо мене не пройде. Коли вони подали заяву, то запросили мене в гості. Я здивувалася, зазвичай син призводить наречену до матері, але купила тортик, пішла.
На перший погляд в квартирі було прибрано, але якось не затишно. Зрозуміло, що житло орендоване, але жили вони там близько року, за цей час затишок в домі можна було створити, я вважаю. Але це скоріше причіпки, бо вона і вечерю хорошу приготувала, і сама ввічлива була. Все пристойно ніби. Познайомилися, значить. Домовилися, що через кілька тижнів приїдуть її батьки, познайомимося, весілля обговоримо. на тому й розійшлися.
Через три дні у мене в ванній тріснула труба. Сантехнік екстрено щось зробив, але сказав, що це тимчасово, потрібно робити постоянку. Я в цьому нічого не тямлю, зателефонувала синові, щоб прийшов, глянув, купив, що треба. Він обіцяв ввечері прийти.
Прийшов з пакетом, а я чую, там пляшки побрязкують. Він мій погляд побачив, зніяковів, сказав, що до друзів потім збирався, його там Саша буде чекати. Я попросила його бути обережнішим з випивкою.
Спадковість у нього у цій справі нехороша. Що батько пив, що дідусь. Я сама максимум келих раз на півроку можу собі дозволити, та по жіночій лінії у нас з цим проблем немає, а ось за сина страшнувато. Але він мені сказав, що контролює себе, все нормально.
Я собі пам’ятку зробила, щоб поговорити з Сашею на цю тему, вона може і не в курсі таких особливостей. Подзвонила їй через кілька днів, запросила зайти, але без сина. По голосу було чутно, що вона здивувалася, але прийшла.
– Ти, швидше за все, не знаєш, але синові пити не можна. У нього схильність до цієї справи є, скотиться дуже швидко. Ти йому майбутня дружина, тому й кажу.
– Та ми особливо і не п’ємо, так, іноді відпочиваємо. Але я вас почула, – відповіла мені невістка. Ми ще поговорили про різне і вона пішла.
Я вирішила, що вона мене почула і зрозуміла. Тоді мені здавалося, що вона серйозна дівчина. Але помилилася.
У вихідний ходила на ринок, купила собі м’ясо, та молодим взяла кілька кіло свіжини. Я там у знайомої жінки беру, м’ясо гарне. Давай, думаю, відразу і віднесу, все одно на таксі їду. Ранок був, вдома, думаю, повинні бути. Синові подзвонила, він сонний щось мені в трубку пробурчав, начебто зрозумів, що я приїду.
Домофон вони мені хвилин десять відкривали. А як піднялася в квартиру, зрозуміла чому – спали вони сном після “добрячої вечірки”. Як двері відкрили, так на мене і війнуло, трохи сама не хатнулася. Я на кухню пройшла, м’ясо виклала, син в ванну пішов, я невістці і кажу, мовляв, була ж розмова, це що таке?
– Що ви з нас незрозуміло кого робите? Вчора був день народження у друга, випили, прийшли пізно, просто ще не проспалися. У нас же не кожен день такі посиденьки, – насупився невістка. Я тільки головою похитала, мені ось зовсім все це не сподобалося.
Синові я потім ще окремо прочуханку влаштувала, щоб головою своєї думав. А то ця панянка навряд чи з ним таким сім’ю заводити буде.
До знайомства зі сватами вони так більше не “відпочивали”. А потім я побачила батьків невістки і зрозуміла, звідки вітер дме. Якщо сваха ще якось виглядала, то у свата любов до чарчини на чолі написана. Наливати вони почали ледь не після фрази “добридень”.
Я на сина глянула, він пити відмовився. Саша сиділа невдоволена, але теж не пила. Зате сват сам наливався, сват підливав, та все сина мого намагався напоїти. І умовляв, і на поважаєш-не поважаєш намагався ловити, і по-всякому. Глядь, вже і Саша чарочку-другу перекинула. Я сама не пила.
– Ну, ти на нас не ображайся, ми люди прості, зате душевні, – заявила мені веселенькі свати. А я не ображаюся, я висновки свої зробила.
Пішла я, коли сват вже язиком не в’язав. Це ж треба було так набратися, знайомитися вони приїхали. Гаразд у молодих сиділи, а не в мене, а то б було ще проблем. Я сина попросила мене провести, а то пізно вже.
– Ти бачиш, що тобі в цій сімейці не місце? Там і батьки п’ють, і Саша твоя може добряче залити за комір. Та ти сам став пити більше, ніж за попередні п’ять років. А я Сашу попереджала, що тобі пити не можна, так вона мене послухала, та не почула. Розумію, що ти можеш не звертати уваги на мої слова, але я проти цього шлюбу.
Син мені сказав, що він мене почув і йому треба подумати. Я його не квапила, хлопчик він розумний, жити йому, нехай вирішує.
А через три дні мені дзвонила Саша. З потоку звинувачень я зрозуміла, що син з нею розлучився, весілля не буде, а винна в цьому я, тому що синові наговорила всілякого про неї та її родину. Я може і винна, але син у мене один, і я не дозволю йому збитися з дороги через дружину.
Фото ілюстративне.
