Ця геометрична фігура з двох ліній, які, перетинаючись, утворюють прямі кути, набула сакрального значення в світових релігіях, особливо в християнській. Наші предки, ставлячи навхрест поліно на поліно, видобували вогонь.
Тож форму хреста первісна людина асоціювала з земним вогнем і вогнем небесним – сонцем.
У дохристиянську добу дерев’яний хрест уже був символом життя. Але римляни зробили його формою кари для злочинців. Окупувавши Ізраїль, завойовники застосовували тут і свої методи покарання.
Саме такий вирок отримали двоє юдейських злочинців. За збігом обставин смеpтний вирок було оголошено і рішенням Синедріону, тобто Вищим судом єврейських первосвященників, старійшин і книжників. Але їхнім підсудним був не злочинець, а навпаки – праведник Ісус з Галилеї. Проте своєю владою вони не сміли виконати вирок, тому передали це рішення на затвердження римському прокуратору Юдеї Понтію Пилату.
Карали злочинців на пагорбі Голгофа. Ісуса розіп’яли між двома розбійниками. Після Воскресіння Христа почалися паломництва до священних для послідовників Ісуса місць Його страти й поховання, доки у часи переслідування християн ці святі місця не зрівняли з землею.
Пройшли століття після тої історичної події. Відновилися паломництва до Святої Землі з метою поклоніння та віднайдення реліквій, цінних для християн. У 326 році з цією місією на історичну батьківщину Ісуса прибула з паломниками мама римського імператора Костянтина Великого, за часів правління якого припинилося гоніння християн. Цю подорож цар Костянтин доручив мамі Олені, коли переміг ворога після побаченого на небі знамення – зображення хреста й слів «Цим переможеш».
Паломникам вдалося розшукати справжній(Чесний) Хрест Господній, який зберіг у собі животворящу силу Христа Ісуса. Вони підняли(воздвигли) його, щоб народ поклонився цьому хресному дереву. Але перед цим свідки події побачили диво зцілення людини, прикладеної до Хреста
День віднайдення Христового Хреста нагадував Страсну П’ятницю, тому Церквою встановлено строгий піст і роздуми про жертву Христа в ім’я спасіння людства.
Сьогодні християни, осіняючи себе хресним знаменням, промовляють «Хресту Твоєму поклоняємося, владико, й славне Воскресіння Твоє славимо».
