Я завжди була обережною жінкою. Мені подобалося планувати, все обмірковувати і бути впевненою в тому, що роблю. Але одного разу я зрозуміла, що є й інша сторона життя, де не все так передбачувано. І ця історія про мою свекруху, Галину, точнісінько така.
Мене звати Олена, мені 32 роки, я в шлюбі вже 6 років. У мене є чоловік, Ігор, і маленька донечка. Ми живемо в маленькому містечку, і хочемо, щоб наша родина була щасливою і благополучною. Але для цього, звісно, треба потрудитися, і на жаль, не завжди все йде так, як хочеш.
Всі мої стосунки з родиною Ігоря почалися з того, що я буквально «вписалася» в їхнє життя. Ігор був єдиною дитиною, тому вся родина на нього покладала великі надії.
Але найцікавіше те, що з самого початку я потрапила в середовище, де моє місце було незрозумілим. І, як виявилось, є одна важлива персона, яка не планувала, щоб я це місце зайняла.
Моя свекруха Галина була справжньою господинею, вона все контролювала. А ще вона була дуже хитрою жінкою. Всі жінки в родині знали, що, якщо хочеш щось отримати від Галини, треба діяти обережно, і головне – не поспішати.
Наші перші зустрічі з нею були дивними. Вона була привітна і навіть щедра, але одразу десь у підсвідомості я відчула, що її доброта не безкорислива.
– Олено, як ти хочеш, щоб я тебе називала? – запитала вона на одному з перших сімейних свят.
– Просто Олена, або Оля, якщо хочете, – відповіла я, не помітивши підступу в її погляді.
– О, чудово, – посміхнулась Галина. – Мене ж всі звуть Галя, а ти будеш в родині Оленою. Я ж, знаєш, не дуже люблю, коли нові члени родини починають всілякі різні скорочення, ну знаєш, такі близькі, наче ми всі старі друзі.
Мені це здалося дивним, але я не надала особливого значення. А вже після кількох таких «дрібних» зауважень я почала помічати, що свекруха намагається все контролювати: коли я приїхала до них додому, вона одразу порадила мені «зробити ось це», а коли ми з Ігорем запланували відпочинок, вона влаштувала так, щоб ми не могли поїхати без її відома.
– Ти ж розумієш, Олено, що Ігорю це буде важливо. Не можна так просто взяти і поїхати без мене, – говорила вона мені на наступний день після того, як я озвучила свою ідею поїхати на кілька днів в інше місто.
Я була здивована такою реакцією, але не стала сперечатися.
– Я подумаю, – відповіла я, намагаючись знайти компроміс.
З часом я зрозуміла, що Галина була не просто свекрухою, а третім членом нашої родини. Вона постійно радила нам, що, як і коли робити. І якщо ти намагався зробити щось по-своєму, вона завжди знаходила спосіб вставити свої «поради», які часто ставали основними.
Якось, після кількох років життя з Ігорем, ми вирішили купити нову квартиру. Зібралися, вклалися в кредит, і в підсумку дійшли до найбільш хвилюючого моменту – вибір меблів для нової квартири. Свекруха, звісно, не могла пройти повз.
– Олено, це не те, що вам потрібно. Ось подивись, я знайшла таку чудову вітальню! – сказала вона, підкидаючи нам варіанти.
Спочатку я подумала, що це просто бажання допомогти. Але потім я зрозуміла, що її «допомога» почала забирати у нас все більше простору. Вона буквально влаштувала таку меблеву революцію, що ми з Ігорем ледве встигали погоджувати з нею кожну деталь.
– Ігорю, ну ти ж чуєш, як Олена відгукується про мої поради? Як же вона може вибирати меблі без мене? – утомлено сказала Галина на одній із зустрічей, коли я вже почала втомлюватися від її наполегливих порад.
Ігор не наважився суперечити матері. Він завжди був дуже лагідним і слухняним сином, тому я почала відчувати, що щось йде не так.
Але найгірше сталося після того, як ми дізналися, що чекаємо дитину. Це був, без сумніву, найщасливіший момент у нашому житті. Але свекруха не дала нам насолодитися цією радістю.
– Олено, це для тебе! – сказала вона, прийшовши до нас через кілька тижнів після того, як ми повідомили новину. Вона принесла величезну коробку з різними іграшками і приготувала нам список порад щодо того, як правильно організувати життя з новонародженим.
– Ми подумаємо, – відповіла я, намагаючись зберегти спокій. – Нам ще потрібно трохи часу, щоб все підготувати.
– Та не хвилюйся, я ж знаю, що для вас це велика відповідальність. Давайте одразу зробимо все як треба. Ось дивись, я вже навіть думки щодо дитячої кімнати всі продумала, і креслення є, і навіть ціни на меблі. Давайте зберемося, я покажу, – мама чоловіка була як завжди наполеглива.
Я не знала, як реагувати. Ігор підтримував маму, і я розуміла, що ситуація стає все більш складною. Але чим більше я намагалася звернути увагу на наші потреби як сім’ї, тим більше свекруха вставала між нами, як непомітний «агент».
Через кілька місяців ситуація досягла кульмінації. Галина запросила нас на святкування дня народження Ігоря, і я вирішила не втручатися в організацію свята, аби не зіпсувати настрій.
Але все вийшло як завжди: свекруха не лише «покращила» святковий стіл, але й підготувала для Ігоря подарунок. Причому, такий, який обов’язково «потрібно» було прийняти, хоча я заздалегідь купила для нього що-небудь інше.
– Олено, ти вже певно не можеш зрозуміти, як це все важливо для Ігоря, правда? Він завжди любить все, що я роблю для нього, – сказала Галина після того, як ми святкували разом, сидячи за столом.
Ігор сидів поряд, а я зрозуміла, що його доброта і слухняність щодо мами почали руйнувати наше щастя. І хоч ми й намагалися робити все за правилами, я почала відчувати, що моя родина – це не просто я і він, а ще й третя особа, яка непомітно контролює все наше життя.
– Ігорю, ти не думаєш, що ми трохи зависли на твоїй мамі? – запитала я одного вечора, після того як свекруха знову «перевершила» наші плани.
– Що ти маєш на увазі? – здивувався Ігор.
– Я маю на увазі, що в нашому житті має бути місце для нас двох, а не лише для твоєї мами, – відповіла я, відчуваючи, як серце стискається від незрозумілості.
Ігор мовчав. Можливо, він тільки починав розуміти, скільки часу ми вже проводимо під контролем моєї свекрухи.
Ситуація не змінилася миттєво, але з часом я почала більше боротися за своє місце в родині. І навіть хитра свекруха Галина зрештою прийняла мої правила, але це була боротьба, яка змусила мене стати сильнішою, ніж я думала.
Так, моя свекруха залишилася хитрою, але тепер я точно знала, як бути готовою до її трюків.
Я таки виборола своє сімейне щастя. Тепер чоловік слухає лише мене, а не свою маму.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
