Дозвілля
– Щоб твоїх дітей більше не було ані у нашій квартирі, ані у нашому житті! Це твої діти, ти їх сама і виховуй, – заявив одного разу Володя сестрі
— А я що, зобов’язана годувати та доглядати за твоїми племінниками? Знайшли на кого
Дозвілля
Я повернувся додому й побачив, як ти виганяєш мого сина! Як ти могла?! — кричав чоловік, не розуміючи, що я всього лиш захищалася
Я повернувся додому й побачив, як ти виганяєш мого сина! Як ти могла?! —
Дозвілля
“Ви не можете утримувати цю дитину, віддайте її мені”, – сестра вирішила за всіх
“Ви не можете утримувати цю дитину, віддайте її мені”, — сестра вирішила за всіх
Дозвілля
Я просто хочу щоб свекор і свекруха покинули наш будинок і ніколи й ногою сюди не ступали. Вони своїм вчинком зайшли надто далеко. І як би Олег не заступався за своїх батьків, я таки свого доб’юсь. З мене годі! Я довго закривала очі на їх вибрики, але так поводитись з дочкою я не дозволю нікому
Я просто хочу щоб свекор і свекруха покинули наш будинок і ніколи й ногою
Дозвілля
— Дівчину я вигнала, а твою квартиру здала! Навіщо їй пустувати, поки ти у відрядженні? — заявила мати
— Дівчину я вигнала, а твою квартиру здала! Навіщо їй пустувати, поки ти у
Дозвілля
Раніше Давида не завжди заставиш зуби ввечері почистити, а тут раптом кожного дня приймає душ, скрупульозно стриже нігті, користується лосьйоном після гоління, змінює сорочки й шкарпетки без нагадувань. Моя мама завжди казала: “Чого очі не бачать, того серце не журиться”. Та тут, схоже, і без мого зайвого втручання видно, що його гігієнічна активність підскочила до небес, і підстави для занепокоєння більш ніж очевидні. Всі крапки над “і” розставило те, що я прочитала переписку “не для моїх очей”
– Ти що, вирішила стати екстрасенсом, Ніно? – почувся глузливий голос Давида, коли я
Дозвілля
Дмитро все частіше уникав розмов, замикався у кабінеті або їхав “провітритися”. А за тиждень Світлана помітила, що чоловік замикає шухляду у столі — раніше такого не було. Він ховав якісь папери, а потім нишком розмовляв телефоном із матір’ю
“Не смійте більше називати мене ріднею, ми з вами чужі люди!” — заявила я
Дозвілля
“Гаряче неси, нам твої забави ні до чого!” — родичі невістки намагалися зіпсувати ювілей, але кожен отримав по заслугах
Людмила в сотий раз поправила серветки на столі. Кинула погляд на годинник — до
Дозвілля
Ольга дивилася на чоловіка й не впізнавала у ньому того, за кого виходила заміж. Де той упевнений у собі чоловік, який будував плани на майбутнє? Перед нею сидів примхливий мамин синочок, готовий віддати останнє матері, аби самому нічого не робити
Ольга зупинилася біля вітрини ювелірного магазину й мимоволі замилувалася своїм відображенням. Новий костюм ідеально
Дозвілля
Я зайшла в кімнату і отетеріла. Мама лежала на подушках, бліда, з виснаженими руками. А поруч, у своєму дорогому костюмі, сидів Антон. Його мешти виблискували так, ніби він щойно вийшов із салону, а не приїхав у село до матері яка нездужає. – Ось, синок, – мама тремтячими пальцями простягла братові дві тисячі гривень. – Це за аптеку і за ті фрукти, що ти мені привіз. Вони, мабуть, дорогі, бо я таких ще навіть не бачила, не то щоб їла. Я різко перевела погляд на той «пакет» фруктів, про який говорила мама. Три апельсини, кілька фініків і велике жовте помело
Я зайшла в кімнату і отетеріла. Мама лежала на подушках, бліда, з виснаженими руками.

You cannot copy content of this page