Дозвілля
Маринко, та глянь на себе! Чого ти чекала? Ти як була сільською дівкою, так нею й залишилася! А я змінився, світ змінився. А ти одна стоїш на місці.
— Сашко, ти серйозно? Невже ці 30 років для тебе нічого не значили? —
Дозвілля
Ми всі сиділи за вечерею, намагаючись створити хоч якусь подобу родинної атмосфери, коли у двері постукали. Це був Іван, колишній чоловік Люби. Він увійшов до кухні з великим пакетом і без жодного слова до мене почав роздавати подарунки дітям. – Ось, Назаре, твоя нова куртка. А це тобі, Софійко, набір для творчості, – сказав він так, ніби мене за столом не існувало
– Любо, скільки це ще буде тривати? – я поклав ложку на стіл, намагаючись
Дозвілля
— Знаєш, що найважче, Віка? Не брехня для твоєї піар-акції, не суд, а те, що ти так просто зрадила нашу сім’ю заради лайків, сказала сестра
— Звісно, я приїду, тітко Віро! Тільки цього разу без Тимофія, він буде у
Дозвілля
– Мамо, що сталося? Чому ти плачеш? Бабусю? А ти чому тут? Що сталося? – занепокоївся Вітя, побачивши маму та бабусю на кухні
Мама плакала, бабуся сиділа і дивилася на доньку, Віті ніхто нічого не казав. –
Дозвілля
– Мам, ти можеш позичити нам 10 000? – нервово запитав Володя. – 10 тисяч? Володю, але ж це всі наші з батьком накопичення, – я намагалася зберігати спокій. – Ми просто не вклалися цього місяця, а молока для малого немає. Ірина не розрахувала з витратами, – Володя кинув швидкий погляд на двері, аби переконатися, що його дружина не підслуховує. – Я обіцяю, ми повернемо тобі все, мамо. – Я виручила дітей, а в неділю після служби вирішила перевірити, як у них справи
Я віддала їм останні гроші, а Вони купили піч. – Мам, ти можеш позичити
Дозвілля
Захар несподівано відмовився їхати з нами до батьків. Сказав, що мусить завершити якесь термінове завдання на роботі. Спершу я особливо не переймалася, адже самій вирушити додому також було приємно: мати допомогла з дітьми, а батько пригощав нас домашніми ковбасками. Однак щось не давало мені спокою
– Ти вже говорила з ним про все це чи ні?, – запитала мене
Дозвілля
– Діма, синку. Скільки разів я тобі казала, твій тато нас покинув. Мене покинув і тебе покинув. Він не приїде більше. Ніколи не приїде
Дядька Сашка Діма одразу не злюбив. Мама, нервово перебираючи пальці на руках, сказала того
Дозвілля
– Скажи чесно, хто на кому тут сидить? — Жіночий голос різко зірвався на крик. — Це я, по-твоєму, на тобі їжджу?
— Це я, значить, на твоїй шиї сиджу? — намагалася дорікнути чоловіку, але сказане
Дозвілля
– Діма, ти серйозно записував, скільки я з’їла йогуртів минулого місяця? — Маша дивилася на чоловіка, не вірячи своїм очам. На екрані телефона світилася детальна таблиця з датами й сумами
— Діма, ти серйозно записував, скільки я з’їла йогуртів минулого місяця? — Маша дивилася
Дозвілля
– Оленко, я не хочу тебе тривожити, але до Віталія приходить якась жінка. Я бачила її двічі за цей тиждень. – Я відчула, як у мені наростає тривога. Це говорила моя сусідка Наталя, яка завжди була скромною та ніколи не лізла в чужі справи. Вона розповіла, що цю незнайомку звати Оксана, і що вона приїздила на чорному авто. Наталя не знала, чи то подруга, чи колега, але вирішила попередити мене, бо бачила, як вони разом заходили до нашого будинку
– Оленко, я не хочу тебе тривожити, але до Віталія приходить якась жінка. Я

You cannot copy content of this page