Уявляєте, заходжу до неї додому, а вона спати збирається! Поки, каже, Вірка спить і я посплю. — Клавдія Матвіївна стиснула губи і подивилася на співрозмовницю, чекаючи від неї підтримки. Та кивнула головою в знак несхвалення дій невістки Клавдії Матвіївни. Натхненна підтримкою, жінка продовжила:
Яке спати? Підлоги не миті, посуд зі сніданку в раковині лежить, але ж уже дев’ята ранку! Білизни не прасованої ціла копиця! А вона ще уявляєш все в машинці пере! Хто ж таке бачив, дитяче та в машинку! Руками, кажу, треба! А ця ніяк! Пішла я, посуд перемила, підлоги теж, та суп поставила варити! Зібралася білизну прасувати — Віруня прокинулася. Так, мало вона спить — лише півгодини. А ця бачить, що свекруха надривається – навіть не допомогла! У себе ж удома! Грязнуля! Треба з сином поговорити — хай займеться вихованням своєї дружини!
— Глібе! Я так більше не можу! Навіщо твоя мама заходить до нас кожен день?
— Сонечко, вона допомогти хоче!
— Як? Я тільки покладу Вірку — вона тут як тут! Починає гриміти посудом, підлоги намивати, рухаючи меблі. І весь час говорить-говорить… Віра прокидається і починає вередувати. Я втомилася від її допомоги! А сьогодні намагалася машинку вимкнути, щоб дістати звідти білизну і випрати її руками! Гліб, поговори з мамою! Або. Або я піду.
— Добре. Нехай я скажу.
Ця розмова між Оленою і Глібом сталася тиждень тому, але чи то він забув поговорити зі своєю мамою, чи то вона не сприйняла його всерйоз, але Клавдія Матвіївна продовжувала щоранку приходити і наводити порядок в домі сина.
— Олено! Ну скільки разів тобі говорити: посуд потрібно мити відразу після сніданку! Прокинулася, приготувала сніданок, нагодувала чоловіка, провела на роботу – і відразу мий! Потім підлоги, потім йди пери. Випереш – йди готуй вечерю, щоб чоловік прийшов з роботи – відразу поїв. А потім і прасуй білизну! Чому я все встигаю? І вдома і тут?
— Може тому, що у вас немовляти немає?
— А ти дитиною не прикривайся! Я теж мати! І теж мала крихітних дітей! І все встигала! І у мене вдома ніколи такого безладу не було, як у тебе!
— Клавдіє Матвіївно, а може я сама розберуся зі своїм безладом?
— Та де тобі? Заростеш тут брудом без мене! Я не здивуюся, якщо Гліб від тебе піде! До речі, я йому тут черевички нові купила, а то він, бідний тільки на тебе і працює. Працює-працює, а грошей не бачить! Могла б і допомогти якось чоловікові! Я ось все встигала: і працювати, і дім в чистоті тримати, і про чоловіка піклуватися! А ти тільки з нього гроші тягнеш!
— Так що ви таке говорите, Клавдіє Матвіївно? Я ні копійки із зарплати Гліба на себе не витрачаю!
Знаю я куди ти витрачаєш! Памперси, та креми всякі новомодні дорогі! А навіщо ці памперси? Дитині в пелюшках набагато краще! І крему їй ніякого не треба! Ми раніше без кремів обходилися – і нічого, діти виросли здорові!
Клавдія Матвіївна так розійшлася, що не помітила, як перейшла на вищі ноти. Прокинулася Вірка і заплакала. Цього Оленка вже стерпіти не змогла. Дочка погано спала цієї ночі – непокоїв животик. Олена майже всю ніч проходила з нею на руках. Ранковий сон дочки був її єдиною надією подрімати хоч годинку самій, але мама чоловіка так не вважала. Олена не хотіла її пускати, але Клавдія Матвіївна з такою силою почала тарабанити в двері і вигукувати: “Олено! Відкривай! Я знаю, що ти вдома!”, що Олена злякалася, що донька, яка щойно заснула, прокинеться.
Вірка так втомилася вночі, що гуркіт в двері її не збудив, але коли бабуся почала галасувати, пояснюючи, як вести домашнє господарство – Віра все-таки прокинулася і, обурена тим, що їй не дають поспати, розплакалася.
— Так! Усе! Я так більше не можу! — Олена стала збиратися і збирати дочку.
— Ти куди це? — здивувалася Клавдія Матвіївна. — У тебе вдома справ вище голови, а ти гуляти надумала!
Не слухаючи торохкотіння свекрухи, Олена з Віркою в одній руці і сумкою з речами в інший, вилетіла з дому.
Олена сиділа на кухні в квартирі інститутської подруги і плакала.
— Стомилася я від неї! Більше не можу! Гаразд би я дійсно була такою, як вона каже! Та все ж не так! Вона немов спеціально приходить відразу ж, як тільки Гліб на роботу йде і я Віру покладу. Звичайно, у мене ще нічого не зроблено! А вона починає голосно обурюватися, що у мене нічого не прибрано і кидається прибиратися. Та хоч би спокійно це робила! Так ні! Гримить посудом, меблі щосили рухає, немов спеціально намагається Віру розбудити!
— То чому ти її не виставиш? – здивувалася Марія, господиня квартири. – Сказала б: “Мамо, командуйте у себе! А тут я господиня!”
— Та ти що? — замахала на подругу руками Олена. – Вона відразу ж почне Глібу дзвонити, а потім всій своїй рідні і подругам і розповідати, яка я невдячна!
— Та з чого ти це взяла?
— Дружина старшого брата Гліба поділилася. Вони, до речі, і розлучилися через це.
— Думаєш, і вам це загрожує? Гліб же тебе так любить!
— А що тоді я зараз у тебе роблю? Я просила Гліба поговорити з матір’ю, але… Як бачиш.
В цей час задзвонив Машин телефон.
— А ось і Гліб! — посміхнулася вона. — Легкий на помині!
Трохи поговоривши, вона протягнула трубку Олені:
— На! Поговори з чоловіком!
— Лена, чому тебе вдома немає і телефон відключений? Що трапилося?
— Глібе, я говорила, що я довго не витримаю твою маму? У мене урвався терпець!
— Оленко, вибач! Я забув з нею поговорити! Завтра я обов’язково з нею переговорю!
— Завтра? Чому не сьогодні?
— Я хочу особисто з нею побачитися! І тому взяв на завтра відгул. Збирайся. Я зараз приїду за вами.
О пів на дев’яту ранку наступного дня дверний дзвінок буквально розривався.
— Оленко! Відкривай! Я знаю, що ти вдома!
— Мамо, що тобі потрібно? — Клавдія Матвіївна здивовано дивилася на сина, який відкрив двері.
— Ось, прийшла Оленці допомогти. А то вона у тебе нічого не робить! Думаєш, це вона чистоту в домі підтримує? Та коли б не я – твоя квартира брудом б заросла!
— Мамо, якби не ти, моя донька була б спокійніша. Ти їй вдень не даєш спати, через це вона вночі вередує і погано спить! А через це погано спить і Олена! Залиш нас у спокої! Ще раз з’явишся без попередження – я заберу свою сім’ю і ми поїдемо звідси! І ти більше ніколи нас не побачиш!
— То ось воно що! Ти заради своєї молодички готовий розірвати стосунки з матір’ю? Добре ж вона тебе окрутила!
— По-перше, Олена не молодичка, а моя дружина і матір моєї дитини! А по-друге, вийди геть, мамо!
— Я до них з усією душею, а вони…! – Клавдія Матвіївна сиділа в гостях у подруги і скаржилася. — Я ж до них, як на роботу ходила! Пахала на них як кінь, а вони… Та ця нехай, але і Гліб! Рідний син! Вибрав якусь жіночку замість своєї матері!
Подруга стомлено подивилася у вікно. Відтоді, як Клавдії Матвіївні син заборонив до них приходити, вона зачастила по подруг. Нав’язувала свою допомогу, а потім цілий день сиділа і скаржилася на невдячну невістку яка обкрутила її сина.
Автор: Сareva.
Фото ілюстративне.
