.І мама на це відповідала однаково: «Захочеш щось купити – і купиш, не треба в дружини просити».
Іноді додавала, що їй приємно, ніби любий синочок досі в інституті навчається, а вона ще молода.
Така мама, треба їй синові допомагати, не може інакше, хоч він дуже дорослий чоловік, а його діти давно школу закінчили.
Не був син у матері кілька років, і ось приїхав погостювати. Постаріла мама, на жаль, і це видно одразу.
Може двічі одну й ту саму історію розповісти. Або раптом забуде назву якогось предмета і хвилюється, згадуючи.
Мама варила на сніданок пшоняну кашу і двічі посолила – довелося викинути. Потім журилася: «Я ж завжди пробую. Як же так?
Їй треба вдень полежати, і це стало звичкою. Коли син приїхав, не вдалося подрімати. Незважаючи на радість, багато позіхала, увечері раніше спати лягла.
Як і раніше, коли син ще був неодруженим і не переїхав до іншого міста, мама вранці годувала його сніданком. Потім займалася обідом.
Нема чим синові зайнятися, тихо в маминій квартирі, і піти нікуди, бо колишні друзі розлетілися в різні сторони.
Якось лягла мама поспати в середині дня, син узяв велику пластмасову скриньку, в якій зберігалися різні потрібні дрібниці.
Серед іншого побачив загальний зошит на дев’яносто шість аркушів. Там мама фіксувала витрати.
Про доходи нема що говорити, бо вони постійні, а ось витрати – справа інша.
Так цікаво. Почав дивитись.
Обов’язково список покупок з цінами, внизу межа, під якою витрачена сума.
Є цікава деталь. Маминою рукою написано: «Зайві витрати».
Наприклад – морозиво, чи чотириста грамів абрикосів.
І знову сума: даремно витрачено.
У кожному списку раз на місяць є: «Тисяча любому синові».
Так мама веде свою бухгалтерію. Кожна дрібниця вказана: сіль, сірники, туалетний папір, зубна паста.
У зайвих витратах: шоколадка, печінка тріски, триста грамів ковбаси, вологі серветки, печиво до чаю.
Нічого мама не забуде.
А що ж останнім часом мама купувала? Потрібне і зайве?
Ось витрати за квітень і травень. У списку зайвого здивовано прочитав: «Син».
Нагорі: «Синочку любому тисячу». А внизу, де зайве – син.
Злякано засунув зошит у скриньку, кришкою закрив і поклав на місце.
Вийшов на балкон: Як же так? Значить, мама жаліти йому почала? Син зайвий. Постаріла»?
І дуже прикро, навіть в очах потемніло: зайвий.
Звичайно, не потрібна ця тисяча, але все-таки! Чому така різка зміна? Розлюбила?
Мама прокинулася: «Ходімо, синочку, чай пити. Саме час».
На кухні їли пиріжки з капустою, і син думав, що мама напише у зошиті: «Зайве: борошно, капуста, олія». І не хотілося їсти.
Мовчазним син був, мама зауважила: «Все добре? Нездужаєш»?
Довелося відповісти, що все гаразд, прогулятися треба.
І пішов блукати містом: «Мама, треба ж! Вишле гроші, а потім напише, що зайве. Чого від неї далі чекати?
Дуже чоловік засмутився, як маленька дитина. І образився.
А надвечір ніби прояснилося: розуміє мама, що не треба гроші посилати. Проте зупинитись не може. Якщо синочку не відправити, то образиться. Ось і пише, що зайве.
І одразу ні суму, ні образи. Потрібно мамі допомогти впоратися з такою ситуацією.
Повернувся до себе, через якийсь час мама пенсію отримала. Дивиться – переказ – звична сума.
Повернув гроші, зателефонував і сказав: «Мамо, не потрібні мені ці гроші, а ти від себе відриваєш. Нехай у тебе будуть, раптом знадобляться? Різне буває».
Ласкаво говорив, з ніжністю.
І мама перестала висилати, обом стало легше.
Природа матері з любові зіткана.
