Одруженому синові мама раз на місяць висилала по тисячу гривень – із пенсії. Він завжди дзвонив, дякував і говорив одне й те саме: «Мамо, навіщо ти це робиш? Я працюю, дружина працює, вистачає ж, а в тебе пенсія. Це я мушу тобі допомагати». Говорив говорив, але гроші залишав у себе

.І мама на це відповідала однаково: «Захочеш щось купити – і купиш, не треба в дружини просити».

Іноді додавала, що їй приємно, ніби любий синочок досі в інституті навчається, а вона ще молода.

Така мама, треба їй синові допомагати, не може інакше, хоч він дуже дорослий чоловік, а його діти давно школу закінчили.

Не був син у матері кілька років, і ось приїхав погостювати. Постаріла мама, на жаль, і це видно одразу.

Може двічі одну й ту саму історію розповісти. Або раптом забуде назву якогось предмета і хвилюється, згадуючи.

Мама варила на сніданок пшоняну кашу і двічі посолила – довелося викинути. Потім журилася: «Я ж завжди пробую. Як же так?

Їй треба вдень полежати, і це стало звичкою. Коли син приїхав, не вдалося подрімати. Незважаючи на радість, багато позіхала, увечері раніше спати лягла.

Як і раніше, коли син ще був неодруженим і не переїхав до іншого міста, мама вранці годувала його сніданком. Потім займалася обідом.

Нема чим синові зайнятися, тихо в маминій квартирі, і піти нікуди, бо колишні друзі розлетілися в різні сторони.

Якось лягла мама поспати в середині дня, син узяв велику пластмасову скриньку, в якій зберігалися різні потрібні дрібниці.

Серед іншого побачив загальний зошит на дев’яносто шість аркушів. Там мама фіксувала витрати.

Про доходи нема що говорити, бо вони постійні, а ось витрати – справа інша.

Так цікаво. Почав дивитись.

Обов’язково список покупок з цінами, внизу межа, під якою витрачена сума.

Є цікава деталь. Маминою рукою написано: «Зайві витрати».

Наприклад – морозиво, чи чотириста грамів абрикосів.

І знову сума: даремно витрачено.

У кожному списку раз на місяць є: «Тисяча любому синові».

Так мама веде свою бухгалтерію. Кожна дрібниця вказана: сіль, сірники, туалетний папір, зубна паста.

У зайвих витратах: шоколадка, печінка тріски, триста грамів ковбаси, вологі серветки, печиво до чаю.

Нічого мама не забуде.

А що ж останнім часом мама купувала? Потрібне і зайве?

Ось витрати за квітень і травень. У списку зайвого здивовано прочитав: «Син».

Нагорі: «Синочку любому тисячу». А внизу, де зайве – син.

Злякано засунув зошит у скриньку, кришкою закрив і поклав на місце.

Вийшов на балкон: Як же так? Значить, мама жаліти йому почала? Син зайвий. Постаріла»?

І дуже прикро, навіть в очах потемніло: зайвий.

Звичайно, не потрібна ця тисяча, але все-таки! Чому така різка зміна? Розлюбила?

Мама прокинулася: «Ходімо, синочку, чай пити. Саме час».

На кухні їли пиріжки з капустою, і син думав, що мама напише у зошиті: «Зайве: борошно, капуста, олія». І не хотілося їсти.

Мовчазним син був, мама зауважила: «Все добре? Нездужаєш»?

Довелося відповісти, що все гаразд, прогулятися треба.

І пішов блукати містом: «Мама, треба ж! Вишле гроші, а потім напише, що зайве. Чого від неї далі чекати?

Дуже чоловік засмутився, як маленька дитина. І образився.

А надвечір ніби прояснилося: розуміє мама, що не треба гроші посилати. Проте зупинитись не може. Якщо синочку не відправити, то образиться. Ось і пише, що зайве.

І одразу ні суму, ні образи. Потрібно мамі допомогти впоратися з такою ситуацією.

Повернувся до себе, через якийсь час мама пенсію отримала. Дивиться – переказ – звична сума.

Повернув гроші, зателефонував і сказав: «Мамо, не потрібні мені ці гроші, а ти від себе відриваєш. Нехай у тебе будуть, раптом знадобляться? Різне буває».

Ласкаво говорив, з ніжністю.

І мама перестала висилати, обом стало легше.

Природа матері з любові зіткана.

You cannot copy content of this page