fbpx

Одного разу я розвішувала оголошення у нашому дачному масиві, що шукаю садівника. Літня жінка прочитала і суворо запитує: — А навіщо?

— Нічого не встигаю, четверо дітей і робота.— поділилася я.

Пенсіонерка облила мене відром презирства:

— Не встигає вона! Ми в селі по 50 відер картоплі садили і воду з колодязя тягали, і корів доїли о п’ятій ранку, і поросят сім штук, і кури, і бабка лежача… Знахабніли зовсім, білоручки!

Я спостерігаю за життям і бачу, що ніякої об’єктивності не існує, люди завжди судять суб’єктивно, сидячи на своїй правильній геройській дзвіниці.

Тільки ми не герої, а інші — не поганці, просто всі люди різні.

Хтось має сімох й із захватом годує їх до корінних зубів. А інша з появою малюка втрачає всю радість життя і вже готова плигнути з восьмого поверху. Деякі все літо з шлангом і мотикою не розлучаються, 25 соток, і жодної травинки! А для когось город — суцільне випробування.

У однієї сусідки будинок — повна чаша, вічно гості, стіл накритий, котлети зліплені, тісто піднялося, холодець, усе наварено. В іншої, навіть, чаю немає, кіт з голоду втік, зате захист докторської в середу.

У Марини свій бровіст, масажист, астролог, косметолог, стиліст…

А Тамара в вічних джинсах і стрижка як у хлопчика, бо їй так зручніше.

Ніна без чоловіка, як без рук. А її сестра все сама: і фундамент заллє, і дах перекриє, і лазню побудує.

І кожна з цих жінок права!

Можна не розуміти одне одного, ми і не зобов’язані це робити. Радикальна феміністка Ольга  ̶  водійка трамваю, ніколи не зрозуміє ту фіфу в кабріолеті, а французький кондитер  ̶  вокзальну продавчиню біляшів, чайлдфрі  ̶  мати – героїню.

Розуміти і не треба. Головне  ̶  не порівнювати.

У всіх нас різний психотип і темперамент, рівень розвитку і життєві цінності, запас енергії і больовий поріг, смаки і таланти, виховання і менталітет.

Знецінення – це підняття своєї низької самооцінки через заниження оцінки інших людей.

Може нам повчитися у братів наших менших? Ведмідь не судить зайця, що той своє здоров’я гробить, в берлозі не зимує, а, як телепень, голодний по заметах скаче. Просто ці звірі різної породи. Паралельної.

І у нас також  ̶  різноманітність людей в природі.

Можна спостерігати, дивуватися, брати приклад або пройти повз. Але не порівнювати. Адже кожен заєць цінний, навіть якщо він не ведмідь.

Автор: Irina Dubs.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page