fbpx
Дозвілля
Одного дня мій світ став з ніг на голову. Леонід тоді прийшов у піднесеному настрої, щастя так і лилось з нього наповнюючи і мене передчуттям радісної новини. Він узяв мене на руки і закружляв по кімнаті, сказав, що я стану бабусею. Я сміялась разом із ним і плакала, адже мені всього сорок, мої подруги, он мамами лиш стають, а я буду бабусею. Попросила сина нарешті познайомити мене з його обраницею. Тут він став серйозним. Відвернувся до вікна і так спокійно заявив. що я її і так уже знаю. Що вона поки заміжня, але сьогодні розповість своєму чоловіку правду

Мій синочок став дорослим. Я і не помітила, як пролетів час. Ще зовсім недавно тільки дізналася, що при надії. Виховувала дитину сама. Його батько виявився не готовий до усіх аспектів сімейного життя. Смішно.

З малим на руках мене зустрічала моя улюблена і вірна подруга. Вона замінила мені допомогу мами, якої у мене не було. Сама я з дитбудинку. Ілона практично жила зі мною разом. Ми разом вчилися купати, сповивати і годувати малюка. По суті, у мого Леоніда було дві мами, якщо можна так висловитися.

Хлопчик ріс. Пішов в садок. Потім почалася школа. Навчання синові давалася дуже легко, тому він якось дуже просто вступив до університету на хорошу спеціальність. Все йшло своєю чергою. Ілона вийшла потім заміж. Теж має сина. Ми і досі тримаємося разом. Адже ми з нею одні на цьому світі і допомоги нам чекати нема звідки. Розраховувати можемо тільки на себе. Так і живемо.

А потім я помітила, що мій син змінився якось. Пізніше додому повертався, очі так і сяють. Я на себе роль свекрухи приміряла вже. Ділилась з Ілоною своїми переживаннями, адже хотіла щоб мій син знайшов справді хорошу дівчину і був з нею щасливим усе життя. Та до того, що було далі я виявилась не готовою.

Одного дня мій світ став з ніг на голову. Леонід тоді прийшов у піднесеному настрої, щастя так і лилось з нього наповнюючи і мене передчуттям радісної новини. Він узяв мене на руки і закружляв по кімнаті, сказав, що я стану бабусею. Я сміялась разом із ним і плакала, адже мені всього сорок, мої подруги, он мамами лиш стають, а я буду бабусею. Попросила сина нарешті познайомити мене з його обраницею.

Тут він став серйозним. Відвернувся до вікна і так спокійно заявив. що я її і так уже знаю. Що вона поки заміжня, але сьогодні розповість своєму чоловіку правду. У мене душа в п’ятки опустилась. Я не розуміла, як же заміжня жінка може бути при надії від мого сина. Ну а потім я почула ім’я і скажу чесно – світ поплив перед очима. Ілона. Моя подруга, його хрещена.

Вони уже п’ять років разом і виховують трьох спільних дітей. Я досі не можу бачити їх разом. Переказують, що вони прекрасна пара, але мені від тих слів аж не добре стає. Син часто мені пише електронні листи. Розповідає, як вони живуть і пересилає фото малих.

Не знаю і не розумію, як мені бути. Залишилась геть одна, хоч вий і поговорити нема з ким.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Голова картинка – pexels.