Обидві бабусі в той момент ледь не почубились в нашій квартирі. А всьому виною дорогі навушники, які купила моя свекруха для онучки. Вони ж і близько “по вартості” не стояли з набором шапки, рукавиць і шарфика, які по всьому місту шукала моя мама, бо онучка замовила з якимись там метеликами.
Коли в нашій сім’ї з’явилися діти, я була щаслива, що обидві бабусі зможуть їх няньчити. Нам пощастило, що вони обидві живуть поруч з нами. Крім того, моя мама і свекруха ровесниці, обидві вже кілька років як овдовіли. І тому я наївно думала, що у них буде багато спільного і вони стануть найкращими подругами, які дбатимуть переважно про добробут своїх онуків. Але, схоже, вони прагнуть чогось іншого.
Тоді як багато моїх подруг стикаються з ситуаціями, коли їхні бабусі далеко і не можуть допомагати, або, одним словом, у них інші турботи та захоплення, а про онуків згадують лише по великих святах, ми маємо справу з точністю до навпаки.
Обидві дами, ймовірно, змагаються за звання “Бабусі року”. Просто це перетворилося на досить неприємне змагання, яке хвилює нас з чоловіком.
– Дивіться, що я дітям купила, – часто каже мені мама, коли приходить до нас додому. І свекруха реагує так само, тільки з більшою порцією перебільшеної теплоти.
Замість того, щоб ми всі разом насолоджувалися часом, в нас постійна боротьба за те, хто дасть дітям кращі подарунки та більше вражень.
Кожне свято я бачу, як вони змагаються, хто краще проведе канікули з дітьми, у кого для них цікавіша програма.
З самого початку діти отримували величезне задоволення. Чому б ні! Практично кожна дитина хотіла б отримати таке “обслуговування та балування”.
Звичайно, я була не в захваті від цього. Але вони кажуть, що я не повинна псувати їм радість. Але вони зіпсували мені радість.
Взагалі-то мені довелося добряче потрудитися, щоб якось віддячити й їм, коли бабусі їх так балували й балують.
Але діти виросли і стали набагато проникливішими. І тому вони починають помічати бурі та непорозуміння між бабусями і дуже засмучуються з цього приводу.
– Чому бабусі завжди сперечаються, мамо?, – спитала мене недавно моя донька, і я не знала, що їй відповісти. – Бабуся Надя дуже погано відгукувалася про бабусю Ліду.
Я не знала, що сказати, і це мене справді збентежило. Це саме те, чого я боялася.
Наприклад, моя мама каже їм, що друга бабуся навіть не вміє правильно готувати. Свекруха, навпаки, не промине зауважень, що моя мама “старомодна” і не може нічого нормально пояснити дітям. Мені це справді смішно. Вони поводяться як малі діти.
Я пояснила їм обом, що ці “бурі” тільки шкодять дітям.
– Навіщо ви це робите? Адже вони ваші онуки, – сказала я їм одного разу на сімейній зустрічі, де вже було відчуття, що вони перебільшують.
Свекруха лише мовчки кивнула й сказала, що насправді вона це робить для того, “щоб діти знали, хто в них справжня бабуся”.
Я взагалі цього не розумію. Я не розумію, що вони зробили один з одним і чому терпіти один одного не можуть. У всякому разі, найбільше сприймають це діти, а бабусі навіть не усвідомлюють, що роблять непоправну помилку.
Мені здається, що вони переймаються не найкращим добробутом дітей, а своїм власним его. Ми з чоловіком стикалися з цим багато разів. Він теж намагався втрутитися.
– Треба пояснити їм обом, що так далі тривати не може, – запропонував він, коли побачив, що я не в собі від їхнього протистояння.
Але коли ми з ними спілкувалися, вони обоє робили вигляд, що все зрозуміли, що вони спробують, але наступного дня все починалося заново.
Я відчуваю, що більше не можу. Замість радості від того, що у наших дітей є дві активні бабусі, у мене залишається лише стрес від їхніх вічних конфліктів.
Я хочу, щоб діти пам’ятали своїх бабусь як люблячих і надихаючих жінок, які передали їм багато цінного досвіду. А не як дві конкуруючі жінки, які змагаються між собою.
