fbpx
Дозвілля
– Ну, і нащо тобі така оце жінка, – запитує у мене мама і я відчуваю що кожне її слово таки має сенс. Напевне, – Сам подумай, щось тут явно не те. Я дзвонила їй, все пояснювала, ми розмовляли. Але хіба це допомогло? Думай, синку. Думай. Життя одне, а нормальних жінок довкола багато

Мені тридцять чотири роки, і я одружений шість років. Я дуже люблю свою дружину, але у нас немає дітей. І мене це вельми засмучує. Моя дружина повністю здорова і я теж. Вона просто не планує мати дітей. Вже неодноразово це питання піднімалося в нашій родині, але кожен раз дружина відповідає, що не хоче нащадків. Вона кілька разів пропонувала взяти дитину з дитбудинку, але я проти цього. Навіщо брати чужого малюка, якщо ми можемо мати свого і рідного.

Так роблять багато сімейних пар, які мріють про дітей, але не можуть їх мати через проблеми зі здоров’ям. А нам все можна, тільки дружина не хоче. Вона любить дітей, просто її відштовхує сам процес появи дитини. Каже, що я не розумію її, і ніколи не зрозумію. Що цей стан забирає здоров’я і молодість, і все життя жінки відчувають наслідки. Але наші мами нас у світ привели і живі ж? Всі звідкись узялися? Якби я міг взяти на себе виношування дитини, то зробив би це без роздумів. Нам уже не по двадцять років, час іде.

Нещодавно я розповів все своїй матері. Хотів попросити у неї поради, як діяти. Але тільки нашкодив. Мама подзвонила моїй дружині і намагалася переконати її не перейматись через усе те, мовляв вона все зможе, аби лиш захотіла. Дружині це дуже не сподобалося, і вона влаштувала мені сцену. Сказала, що не тримає мене, і я можу котитися на всі чотири сторони.

Я намагався їй пояснити, що життя без дитячого сміху нудне й одноманітне. Я прямо, уявляю, як буду ходити з сином на рибалку, або як буду водити дочку на гурток танців. Як ми всі разом будемо у вихідні збиратися і їздити відпочивати на дачу до річки. Це ж так добре, коли сім’я в повному складі. Вже у багатьох моїх друзів по дві дитини, а у нас і одного немає.

Потім я вирішив схитрувати, забув про цю тему на час, але зі свого боку намагався зробити все, щоб це диво сталося. Але моя дружина не така наївна, як я думав. Швидше за все, вона щось приймає. А як інакше? За шість років вона жодного разу не казала мені, що при надії.

Ну як мені пояснити моїй дружині, що діти це прекрасно? Адже ми разом будемо радіти першим словам нашої дитини, першому кроку, випускному в садку, а потім в школі. Ну як можна цього не розуміти?

Друг радить покинути свою дружину і знайти ту, яка буде готова до появи дітей. Такої ж думки і мої батьки. Але я не хочу іншу жінку, я люблю свою і іншу навіть уявити не можу поруч з собою. Я впевнений, що моя дружина буде прекрасною матір’ю. Вона сама цього ще не розуміє. Тільки як переконати її в цьому? Я вже намагався показати, що вона не залишиться одна зі своїми проблемами. Я в усьому намагаюся їй допомагати.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.