fbpx

Ніколи не думала, що до такого дожити. Я завжди чітко уявляла і знала, як саме складеться доля моєї дитини. Вона ходила у потрібні гуртки і завжди мала потрібне коло спілкування. Але моя донька виросла і я бачу, що отримала зовсім не те, на що сподівалась

У мене є доросла дочка Олена. Їй 36 років. Я люблю її і бажаю всього найкращого, але справа в тому, що я геть перестала розуміти її. Моя дочка сидить удома на всьому готовому і не намагається змінити своє життя, а мені соромно зізнаватися в цьому своїм друзям. Я уникаю розмов про дочку зі знайомими.

У школі вона вчилася непогано і була активною. Але під час навчання в університеті, її наче підмінили: Олена стала прогулювати заняття, не проявляла інтерес до навчання. Тоді вона сказала мені, що їй не подобається обрана мною професія. Проте, я наполягла на тому, щоб вона закінчила ВНЗ. Чим конкретно хоче займатися після навчання, вона не знала. Приводила кавалерів знайомитись, хотіла заміж вийти, але я не схвалила таких кандидатур. От куди їй однолітки, та й гідного чоловіка я для неї уже обрала. Але моя донька не захотіла і слухати про нього чомусь.

Минуло десять років. За весь цей час моя дитина так і не знайшла гідну роботу. Дочка ніколи і ніде не працювала. Ніяких захоплень у неї теж не з’явилося. Всі ті місця роботи, які вона собі обирала я звісно ж не схвалювала: або далеко, або безперспективно, або узагалі незрозуміло й що. Всі ці роки я повністю забезпечую її. Олена ж не бачить в цьому нічого поганого. Стверджує, що я її мати і це мій обов’язок. Тим більше що я працюю, і грошей на життя нам вистачає.

Особисте життя дочки теж не влаштоване. Вона ніколи не була заміжня, та й останні більш-менш серйозні відносини були ще в студентські роки. Майже нікуди не виходить з дому, подруг у неї нормальних немає, а з тими що є, я не раджу спілкуватись, адже вони зовсім не серйозні. Весь свій час дочка проводить за комп’ютером. На всі мої пропозиції сходити кудись і розважитися нам з нею відмовляє.

Мені вже лячно, що час пройде, а дочка так і залишиться без роботи і сім’ї. Я хвилююся за її майбутнє, адже вона може залишитися самотньою. Вік то вже піджимає, а дочка і «не ворушиться»! Навіть не знаю, про що вона тільки думає? Як планує жити далі? А що, якщо зі мною щось трапиться? Хто буде допомагати їй і опікуватись нею, адже вона навіть каву варить не правильно? Моя Олена зовсім непристосована до самостійного життя. Але вона абсолютно не слухає мене і не хоче щось міняти.

Що мені робити? Як можна вплинути на дочку? Як «розворушити» її і змусити почати щось робити?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page