Ніхто не знає, що я кинув свою дівчину, яка була при надії. Я не буду руйнувати своє життя дитиною, що не входила в мої плани. Надто висока для мене це ціна!
– Тарасе, я чекаю дитину, – сказала Вікторія, глянувши на мене своїми карими очима, які завжди здавалися такими рішучими і впевненими.
Я зупинився на півдорозі до кухонного столу. У кімнаті повисла тиша, яку тільки підкреслював звук годинника на стіні.
– Що? – видавив я, намагаючись осмислити її слова.
– Я чекаю дитину, – повторила вона вже тихіше.
Я зрозумів, що ця новина перевертає все моє життя догори дриґом. Вона чекала на мою реакцію, але всередині мене вже почалася боротьба між страхом і злістю.
Мені тридцять, я добре влаштувався в житті: маю престижну роботу, власну квартиру в Києві, подорожую, коли заманеться. Родина ніколи не входила в мої плани, а вже тим більше – діти. Вікторія знала це з самого початку, коли ми тільки почали зустрічатися, але тепер здавалося, що вона вирішила змінити правила гри.
Я не міг залишитися байдужим.
Ще з університетських років я знав, чого хочу від життя: успіху, стабільності, свободи. Інститут економіки подарував мені знання, стажування – досвід, а амбіції зробили решту. Уже в двадцять п’ять я очолював невеликий відділ у міжнародній компанії, а в тридцять – займав керівну посаду. Життя на повну: дорогі ресторани, закордонні відрядження, брендовий одяг. Я цінував свободу понад усе.
Щодо стосунків – це був лише бонус до мого життя. Красиві жінки вабили мене, і я ніколи не відмовлявся від компанії. Але щойно хтось починав натякати на “щось серйозне”, я зникав. Мій життєвий принцип був простим: ніяких зобов’язань.
Вікторія з’явилася в моєму житті випадково. Ми познайомилися на конференції. Вона була юристом із Харкова, впевненою в собі та незалежною жінкою. Я помітив її одразу: стильна, розумна, із гарним почуттям гумору. Вона не прагнула мене вразити, і саме це чіпляло.
Кілька тижнів невимушеного спілкування переросли в роман. Її цілеспрямованість і легкість зачаровували. Вікторія не ставила питань про майбутнє, не вимагала обіцянок, не заважала моїм планам. Ми просто насолоджувалися моментами разом. Але все змінилося тієї злощасної середи.
– Тарасе, це не тільки моє рішення, – додала вона, бачачи мій мовчазний вираз.
Я відчув, як мій гнів наростає.
– Але ж ти знала, що я не хочу дітей, – відказав я різко. – Ти ж погоджувалася з цим!
– Я не планувала цього, – її голос тремтів. – Але тепер усе інакше. Я хочу залишити дитину.
В її очах з’явилися сльози, але я не міг цього сприйняти. Моє життя – мій контроль. І я не дозволю, щоб чийсь вибір усе зруйнував.
– Ти розумієш, що я не готовий до цього? Я не буду батьком! Я хочу жити своїм життям! – сказав я, ледве стримуючи злість.
– А я хочу бути матір’ю, – відповіла Вікторія. Її голос зміцнів.
Вона розуміла, що я не підтримаю її, але, здається, це її не зупиняло.
Того вечора я не спав. У голові крутилися різні думки: як це сталося, чому, що тепер робити. У Вікторії була підтримка: батьки, друзі, навіть фінансова стабільність. А що в мене? Робота, амбіції, свобода – все, чого я прагнув. Дитина змінить усе. Я не готовий відмовитися від своїх цілей.
Наступного ранку я вирішив усе для себе. Ми зустрілися, і я сказав їй прямо:
– Я не зміню свого рішення. Я не хочу цієї дитини. Якщо ти вирішила залишити її – це твій вибір. Але я не буду брати участі в її житті.
Я бачив, як її обличчя змінилося. Здається, в ту мить вона зрозуміла, що більше не може на мене розраховувати.
Після нашої розмови Вікторія зникла з мого життя. Вона переїхала в іншу область, припинила будь-яке спілкування зі мною. Я повернувся до свого звичного ритму: робота, друзі, подорожі. Але час від часу я згадував її слова. Десь у цьому світі жила людина, яка, можливо, була моєю частиною.
Чи правильно я вчинив? Чи мав я право відмовитися від дитини, яка вже існувала? Вікторія вибрала свій шлях, а я – свій. Але чи справедливий мій вибір щодо дитини?
Чи мав я право зробити те, що зробив? Чи варто було мені відмовитися від своєї свободи заради дитини, яку я ніколи не хотів? Чи правильно було залишити Вікторію одну з усіма труднощами, які чекають на неї?
Чи правильною була моя поведінка?
