fbpx
Дозвілля
Незручна пауза з десятками поглядів, ніяк не відпускала присутніх. Мені нічого не залишалося, як вставити свої «5 копійок», щоб розрядити і без того напружену ситуацію

Не минуло й п’ятнадцяти років, як мої давні друзі, Костя і Аня, вирішили, нарешті, одружитися. Обом по сорок, разом вже мільйон років. Так який там мільйон, їхня донечка Даринка, у вересні вже йде до школи.
Звісно ж, весілля влаштували скромне, лише для своїх. Але, в будь-якому випадку, наречена в дорогій білій сукні, була просто неперевершена, та й наречений в смугастому костюмі намагався не відставати. Особливо сильно раділи батьки, вони вже й не сподівалися.

Ми всі втиснулися в маленьку кімнатку і жваво галасували, очікуючи, коли тітонька з писклявим голосом і червоною папкою, урочисто покличе молодих.

Коли у повітрі повисла незручна пауза, маленька Даринка, з дорослою зачіскою, голосно запитала:

— Мамо, а чому ви з татом одружуєтеся тільки сьогодні? У всіх моїх подружок в садку, батьки спочатку знайомилися, потім закохувалися, потім одружувалися, а вже тільки потім народжували дітей. А ви чому відразу не одружилися? Ви що, досі не любили одне одного?

Пауза миттєво охопила всю кімнату і стала загрозливо-безкінечною …

Наречена невиразно відповіла:

— Даринко, ну ти що? Звичайно ж любили.

— Ну, то чому ж ви не одружилися раніше, ще до мого народження?

— А-а-а… тому що, е-е-е… О, а ти краще у тата запитай. Він все тобі розкаже.

— Таточку, розкажи.

Костя скоса глянув на Анну, намагаючись бути лагідним, відповів:

— Даринко, мені зараз не до твоїх нісенітниць, помовч, будь ласка, давай краще потім. Потім поговоримо.

Дівчинка, схрестивши руки, серйозно насупилася.

Незручна пауза з десятками поглядів, ніяк не відпускала присутніх. Мені нічого не залишалося, як вставити свої «5 копійок», щоб розрядити і без того напружену ситуацію:

— Даринко, якщо ти вже так хочеш, то я розповім тобі — чому твої батьки не одружилися багато років тому?

— Хочу, хочу, розкажи!

—Тільки це дуже велика таємниця, тому вони тобі і не хотіли говорити. Запитай, якщо дозволять, то я, так і бути, відкрию тобі цю таємницю.

Дівчинка підбігла до мами і потонувши в весільній сукні, почала вмовляти батьків:

— Мамо, тату, дозвольте, дяді Саші мені все розповість!

Костя і Аня боязко подивилися одне на одного, але дали згоду.

Я продовжив:

— Ну, тоді слухай: колись, дуже-дуже давно, коли твої тато і мама тільки познайомилися і полюбили одне одного, вони звичайно ж збиралися одружитися, навіть всіх гостей вже покликали, але тут вони раптом подумали: «Але ж коли в майбутньому, у нас з’явиться дитинка, хлопчик, а може навіть, якщо пощастить, то і дівчинка».

Даринка посміхнулася і закивала голівонькою, підтверджуючи, що вона як раз дівчинка і є.

— Так ось, народиться ця дівчинка, підросте, стане зовсім великою, як ти, і одного разу спитає: — «Мамо, тату, а яким було ваше весілля? Гарним? А яка сукня? Красива? А який торт? Великий?»

Що батьки змогли б тобі відповісти? «Так весілля було веселе, але це було так давно, що ми толком вже і не пам’ятаємо, та й фотки, на жаль кудись загубилися…»

І ось тоді, твої мама й тато серйозно задумалися, зібрали всіх гостей і сказали: «Вибачте, гості дорогі, але з весіллям доведеться потерпіти ще десять років, і все це заради нашої майбутньої дитинки. Нічого не поробиш. А ось коли наше дитятко народиться і добряче підросте, то тоді й приходьте, повеселимося…»

Ми всі тоді, звичайно трошки засмутилися, але нічого не вдієш, так голодні і розійшлися по домівках, чекати ще цілих десять років.

І ось, Даринко, якраз сьогодні, відтоді минуло рівно десять років, ти народилася, виросла і тепер сама зможеш стати справжньою гостею на весіллі у батьків, щоб побачити все на власні очі. Ну, хіба ж це не диво?

Дівчинка повисла на шиях у нареченого і нареченої і задоволено заторохтіла:

— Мамо, тату, ви у мене най-найкращі, найтерплячіші і найрозумніші батьки на Землі! Я вас дуже-пре-дуже люблю.

Батько Кості непомітно, але з почуттям вдячності потиснув мені руку і навіть запросив на риболовлю…

Фото ілюстративне.