Нещодавно зустріла свою знайому, розговорилися, звичайно, почали розпитувати один одного про дітей. Як тільки я запитала її про сина, знайома враз змінилася до невпізнання:
– Ой, соромно людям розповісти! Живе з цією Інною, двоє дітей ростуть, але толку в сім’ї немає, як і не було. Він же в мене був найкращим, і в школі, і в інституті. Після випуску навіть не шукав роботу, вона сама його знайшла, ще й обирати довелося, куди йти.
— Як на аукціоні йому то зарплату підвищували, то бонуси обіцяли. Він же програміст від Бога, таких, як мій Сашко, на пальцях у нас у місті можна перерахувати.
— Там, на фірмі і познайомився зі своєю майбутньою дружиною, аби їй було добре, через неї всі негаразди і почалися. Спочатку, як сніг на голову – при надії вона, а мій син, совісний, зробив пропозицію, хоча та Інна аж на чотири роки старша, одружилися, квартиру ми розміняли. Ну а як, їм треба жити окремо!
— Роз’їхалися ми різними районами, я до них взагалі не втручалась, от і впустила момент, сподівалася, що дружина контролюватиме чоловіка, та де там. Звичайно, йому швидко набридло з пані старшою від себе жити, от і почав з друзями вечорами “сидіти і балакати”. А вона й не заперечувала – “відпочиває” чоловік, то й добре, головне, що заробляє!
— Потроху, потроху, почалися на роботі негаразди, завдання вчасно не виконує, кому такий працівник потрібен? Раз, другий попередили, і – до побачення! Трохи схаменувся, взяв себе в руки. Інна тут же другу дитину йому подарувала, невідомо навіщо. Але той, потримався півроку, і знову за старе узявся. Полетів і з другої роботи. Діти на той час уже в садок пішли, дружина вийшла з декрету, на її зарплатню й живуть.
На те аби з друзями посидіти Саша гроші завжди знаходить, знайде підробіток і пішов гуляти. А Інна ця ніби не бачить, що чоловік уже світу білого не бачить з її легкої руки.
Інша б взяла за комір, і зажадала, щоб сім’ю забезпечував, а не друзів розважав, а ця все шкодує: «Може він схаменеться…» Схаменеться, як же.
Вже в мене намагався гроші позичати, але в мене з ним розмова коротка, потрібно було б для справи – будь ласка, а в ларьок збігати та друзів почастувати – вигнала його, більше не дзвонить.
Невістці кажу, бери ти його в руки, а вона ці руки тільки розводить в сторони і зітхає. Як вони кінці з кінцями зводять – не уявляю. Дітьми не займається, вони тата й не бачать майже.
Розлучився б, та знайшов нормальну дружину собі, щоб повернула його до нормального життя. Так не хоче – як це я дітей покину? А те, що він їх по факту і так їх залишив, навіть не розуміє. Платив би аліменти, більше користі було б.
Знайома ще довго розповідав про важку долю свого сина, в чому, як вона вважала, винна була лише невістка. Я її навіть не намагалася переконати, стільки негативу вона виливала на дружину сина.
Мабуть, у мене на обличчі було написано, що я не схвалюю звинувачень свекрухи до невістки, тому знайома якось різко припинила свою тираду, швидко попрощалася і пішла. Мабуть, образившись, що я її не підтримала в претензіях до Інни.
Але моя думка – її Сашко дорослий мужик, зумів привести у світ дітей, повинен мати хоч якусь відповідальність за них, за дружину. А мама досі вважає, що його треба водити за ручку та виховувати. Пора б, у тридцять п’ять років і самому розуміти, що робить.
А чи від Інни також багато залежить і вона повинна чоловіка в руках тримати, аби не виходив за рамки. Як вважаєте дружина винна у тому, що чоловік пустився берега?
Головна картинка ілюстративна.
