– Привіт! – сказав Андрій, і Свєта задихнулася від його усмішки. – Катя вдома?
– Проходь. Де ж їй ще бути? – Погляд молодої дівчини раптово згас.
– Андрію! – Катя вибігла в передпокій і кинулася на шию хлопцю.
Світлана відвернулася, щоб не бачити їх.
– Ти їй подобаєшся. Вона готова мене розірвати на шматочки, коли ти приходиш до мене, – напівжартома, напівсерйозно зауважила Катя.
– Та де там. Дівчата в перехідному віці завжди закохуються в підходящий об’єкт, будь то молодий учитель, телевізійна зірка чи тато однокласниці. Твоя сестричка вибрала об’єктом закоханості мене. – Андрій чмокнув наречену і вони, обнявшись, увійшли в кімнату.
Підготовка до весілля йшла повним ходом. Разом з мамою вони пили чай на кухні і обговорювали, що ще потрібно встигнути зробити. Світлана закрилася в їх з Катею загальній кімнаті. Дорослі думали, що закоханість Свєти – дитяча фантазія, яка не має під собою серйозного підґрунтя. Вона пройде з часом, коли закохається в ровесника.
У житті часто буває, що рідні сестри абсолютно не схожі одна на одну. Старша, двадцятичотирирічна Катя, вся в батька – висока, русява дівчина з зеленими очима. А п’ятнадцятирічна Свєта все взяла від мами – чорне густе волосся, карі очі, смагляву шкіру і невисокий зріст. Молодша висвітлювала волосся, щоб бути схожою більше на старшу сестру.
Андрій відразу сподобався Свєті, як тільки вона побачила його біля будинку. Він проводжав старшу сестру. А потім Катя привела його додому знайомитися. Андрій здавався дівчинці найгарнішим і дивовижним. І вона ревнувала, страждала, довіряючи свої мрії і фантазії щоденнику, який ретельно ховала від сторонніх очей.
Коли поруч не було Андрія, сестри цілком нормально спілкувалися, але як тільки він приходив, Світлана ставала уїдливою і зухвалою. Андрій намагався останнім часом заходити до них рідко і ненадовго.
Мама з Катею купили і принесли додому весільну сукню. Повісили її в чохлі на дверку шафи. Всередину не поміщалось, та й шкода м’яти довгий шлейф. Світлану від його виду почало трясти.
Напередодні весілля Катя зняла з вішалки чохол і ахнула – шлейф був розрізаний в декількох місцях, а збоку вирізаний великий шматок тканини. Вона кинула сукню на ліжко і закричала: – Мамо, вона зіпсувала мою сукню! Завтра весілля, в чому я піду в РАЦС? – голосила Катя.
– Може, можна зашити? Давай заспокоїмося і подумаємо, що можна зробити, – вмовляла мама.
– Що тут зробиш? Її не можна вдягнути. А часу на покупку нового немає. Нехай тільки прийде, я її дам такого прочухана, і ти мені не заборониш. Вона не маленька дитина, щоб не розуміти, що робить. – виплеснула свій гнів Катя.
Вона зателефонувала Андрію і все розповіла. В очікуванні на нього Катя нервово ходила по кімнаті. Андрій побачив зіпсовану сукню, похитав головою і подзвонив своєму другові, який півроку тому теж одружився. Той погодився виручити і дати весільну сукню дружини. Вони з Катею поїхали до нього.
Сукня виявилася трохи затісною, але виходу немає, не скасовувати ж весілля. Про всяк випадок Андрій забрав сукню з собою, щоб і з цією нічого не сталося. Він привезе її вранці.
Коли Катя повернулася додому, Свєта лежала в ліжку, вдаючи, що спить.
– Навіщо ти зіпсувала сукню? Щоб я не вийшла заміж за Андрія? – Катя намагалася говорити спокійно, хоча всередині вся кипіла. – Весілля буде, незважаючи ні на що.
– Я нічого не псувала, – буркнула Світлана. – А хоч би й так? Він тебе все одно покине! Ось побачиш. – вона сіла на ліжку і засміялася.
– Та як ти смієш! – Катя підбігла і вліпила їй дзвінкого ляща. Голова Свєти сіпнулася, на щоці залишився яскраво-червоний слід. З її очей бризнули сльози.
– Ненавиджу! Як я тебе ненавиджу! – вигукнула молодша сестра, в бік матері, яка прибігла на лемент. – Ти завжди тільки її любила. Катруся те, Катруся се, Катруся розумниця… – Свєта передражнила маму і потворна гримаса спотворила їй обличчя. – Катруся сонечко у віконечку, а я? Все краще їй! Щоб ти… – Свєта вискочила з кімнати і закрилася у ванній.
Катя розширеними від подиву очима дивилася на маму.
– Мамо, що вона зараз мені побажала? Як же так? – Катя кинулася до матері і, втупившись у її плече, теж розплакалася.
Вони довго сиділи, обнявшись, заспокоюючи одна одну, як могли.
– Їй не вистачає чоловічої уваги. Батька не стало, ось і тягне її до твого Андрія. Він намагався ставитися до неї як батько або старший брат, а вона розцінила це по-своєму. Нічого. Все налагодиться, як тільки вона подорослішає. Час лягати спати. Завтра тобі треба добре виглядати. Лягай зі мною на дивані, – запропонувала мама.
На весіллі Свєта сиділа похмура. Іноді Катя ловила на собі її злісні, повні неприязні погляди. Потім дівчинка зникла. Хтось сказав, що бачив, як вона тікала з кафе.
Уже під кінець весілля, коли винесли великий торт, і молоді разом розрізали його, за традицією роздаючи шматочки гостям, в зал увійшла Свєта. Катине зіпсована весільна сукня була їй завелика, поділ волочився по підлозі. Їй доводилося піднімати її, щоб не наступити і не впасти. Вона виглядала смішно і безглуздо з сильно нафарбованими очима і яскравою помадою на губах. Але ніхто не сміявся.
По залу прокотився безладне «Ого!» Під перешіптування гостей, Світлана пошаруділа шлейфом сукні, підійшовши до молодих.
– І мені покладіть шматочок торта. – Дівчинка посміхалася зухвало.
– Звичайно, – сказав Андрій, поклав трикутний шматок на подану кимось тарілку і простягнув Свєті.
У залі настала оглушлива тиша. Світлана пильно і нахабно подивилася на старшу сестру, посміхнулася і жбурнула шматок торта в неї.
Вона не встигла закритися, шматки бісквіта в кремі падали з обличчя та на підлогу. Катя витерла крем з очей і вибігла із залу. Андрій кинувся за нею слідом. Гості заохали, зашепотіли і почали розходитися.
– Раніше вважалося, що весілля без бійки – це і не весілля зовсім, – голосно сказав хтось із гостей. Але його не підтримали.
Мама вибачалася за вчинок молодшої дочки перед гостями. Хтось зголосився відвезти їх додому. Коли Катя з Андрієм повернулися в спорожнілий зал, офіціанти вже прибирали посуд зі столів.
– Кать, вона ще маленька, не знає, що творить, – заспокоював Андрій дружину, коли вони їхали в його квартиру на таксі.
– Маленьке зміючка, ось вона хто. Зіпсувала мені весілля. А вчора взагалі кричала, щоб я … Не хочу про це говорити. – Катя поклала голову на плече чоловікові. Її волосся було вологими від води і солодкого крему. – Треба було викинути сукню.
Йшов час. Катя з Андрієм будували щасливе сімейне життя. Історію з тортом, здавалося, всі забули, у всякому разі, ніхто зі знайомих не нагадував про неї. Мама приїжджала часто в гості, говорила, що Свєта заспокоїлася. Але Катя не хотіла бачити молодшу сестру.
Через два місяці Каті стало погано на роботі. Вона купила в аптеці тест. Радості не було меж, коли побачила дві червоні смужки. Відпросилася раніше додому і поспішила порадувати Андрія.
Їй знову стало погано, коли піднімалася сходами на третій поверх. Відчинила двері і застигла, побачивши на вішалці пальто Свєти. Недобре передчуття захлеснуло задушливою хвилею, до горла підкотився в’язкий клубок. Вона переступила кинуті посеред передпокої туфлі сестри, відчинила двері в кімнату і застигла приголомшена.
На їх ліжку лежала Свєта, обвивши руками Андрія, який сидів, схилившись над нею.
– Що відбувається? – тремтячим голосом запитала Катя, намагаючись проковтнути застряглий в горлі клубок.
Андрій різко повернув голову, відірвав руки Свєти від себе і випростався. Молодша сестра посміхалася переможно і знущально: «Що, отримала?!» – читалося в її погляді.
Перед очима Каті кімната попливла. Вона притулилася спиною до одвірка і почала осідати на підлогу. Андрій підскочив і підхопив її.
Коли Катя прийшла в себе, Свєти в кімнаті не було. Вона лежала на ліжку, а Андрій налякано намагався привести її до тями.
– Тільки не кажи, що мені здалося, – прошепотіла вона побілілими губами.
– Ні, не здалося. Твоя сестра прийшла помиритися. Мені здається, вона все розрахувала, що б ти побачила те, що побачила. Спочатку просила вибачення, ми пили чай. Потім сказала, що їй погано, раптом зблідла, стала падати, прямо як ти зараз. Я злякався. Відніс її в кімнату і поклав на ліжко. Вона вчепилася в мене. Я вже хотів врізати їй, і тут ти увійшла. Їй артисткою треба б стати. Підставила мене.
Катя втомлено дивилася на чоловіка. Вона вірила йому, бо знала свою молодшу сестру.
– Вона пішла? – Катя пильно дивилася на Андрія.
– Я прогнав її. Пробач.
Тільки через дві години Катя заспокоїлася і остаточно прийшла в себе.
– Андрій, Свєта не дасть нам жити нормально. Я не знаю, на що вона ще здатна. Давай поїдемо куди-небудь? В інше місто, подалі звідси, – тихо говорила Катя
– А чи потрібно так радикально вирішувати проблему? Закохається в іншого, все пройде, – невпевнено сказав Андрій.
– У мене немає часу чекати. Я боюся за нас з тобою, а за дитину.
– Яку дитину? – Андрій дивився здивовано. – Стривай, ти? Правда? – Він відсторонився і подивився на дружину. Катя кивнула. – Та куди завгодно, хоч прямо зараз! – радісно закричав він, підскочив, вхопив на руки дружину і закрутив по кімнаті.
– Ой! – вигукнула Катя і уткнулась йому в шию.
Вони дійсно незабаром поїхали в інше місто, незважаючи на вмовляння мами залишитися. Орендували квартиру, друзі допомогли влаштуватися на роботу.
Напевно, з часом, сестри зможуть знову нормально спілкуватися. Підлітки починають воювати проти всього світу, коли за будь-яку ціну хочуть отримати бажане. Тим більше, закохавшись. Це важкий період життя. У когось він проходить з дорослішанням, а хтось застрягає в ньому довічно.
«Ох вже ці дівчатка-підлітки. Нікого не слухають, не знають своєї сили і злі на весь світ».
Автор: Halyna Zаkharova.
Фото ілюстративне.
