Тамарі тоді виповнилося 56 років. Вона була на пенсії, але продовжувала працювати. Дорослий син зі своєю сім’єю жив неподалік. У неї була однокімнатна квартира. Маленька, але своя. Онуки на канікулах приїжджали ночувати до неї. З чоловіком Тамара розлучилася давно, коли синові було всього чотири роки. З відтоді особисте життя так і не налагодилося.
Після роботи Тамара любила прогулятися парком. Кругом людно, бігають діти. А їй добре, поспішати нікуди.
Одного разу вона звернула увагу на чоловіка, який став часто потрапляти їй на очі під час прогулянки по парку. На вигляд він був трохи старший від Тамари. Середнього зросту, кремезний, волосся вже добре всіяне сивиною. Обличчя приємне.
Спочатку він просто проходив повз, потім посміхався при зустрічі, а потім вже почав вітатися. Тамара з посмішкою відповідала на його вітання. Нарешті, він запропонував гуляти разом. Чоловіка звали Миколою. Микола був дуже красномовний. Його мова була правильною, без всяких зайвих слів. Тамарі він сподобався. Був теж розлучений, квартиру залишив дружині, а сам жив на орендовані.
Пройшов місяць. і Тамара почала задумуватися:
— А чому б і ні? Кожна людина гідна щастя. Так, вони давно немолоді. Ну і що?
Тому, коли Микола запропонував пожити разом, вона погодилася.
Син з розумінням поставився до змін в житті матері.
І ось Микола з валізою і сумкою переступив поріг її квартири. Почалося життя, зовсім не схоже на те, яке Тамара малювала в своїй уяві.
По-перше, Микола виявився дуже неохайним в побуті. Всюди валялися предмети його одягу, які він і не думав прибирати. Коли вмивався або приймав ванну, розбризкував воду і піну не тільки на дзеркало, а й на стіни, і на підлогу.
По-друге, ніколи не прибирав за собою зі столу і не мив посуд.
По-третє, і це особливо діймало Тамару, чоловік йшов в душ коли вона збиралася на роботу. Микола не працював, міг поспати довше.
Останньою краплею став, здавалося б, незначний випадок.
У на кухні відвалилася дверцята. Тамара, як зазвичай, зателефонувала синові.
На що той, цілком резонно, відповів:
— Мамо, ти забула, що у тебе тепер є чоловік. Нехай він дверцята відремонтує.
І правильно! Тамара попросила Миколу зайнятися ремонтом. Той погодився. У Тамари, як у будь-якої самотньої жінки, був цілий ящик з різними інструментами. Микола розсівся на підлозі. Спочатку сидів, потім ліг біля тумби. Сопів, сопів. Нарешті гордо заявив, що робота закінчена.
Тамара відкрила дверцята, і вони знову відвалилася. На другий день приїхав син і відремонтував.
Жінка зрозуміла, що ця людина не стане її опорою, помічником. З ним у неї не буде спокійної, затишної старості. І Тамара сказала:
— Миколо, давай розлучимося, і кожен буде жити на своїй території.
Він обурився:
— Чим ти незадоволена? Адже все так було добре!
— Це для тебе добре, а я маю іншу думку.
Микола клявся в любові, умовляв не рубати з плеча. Але Тамара вже все для себе вирішила. Вона просто виставила його речі за поріг.
Але чоловік не здавався. Він приходив щодня, просив, благав і навіть плакав.
В цей час з’ясувалася одна подробиця з його життя. Виявляється, Микола ніколи не був одружений, і своєї квартири у нього не було. Він жив з матір’ю і самотньою сестрою. У матері останні роки проблеми зі здоров’ям. Сестра пішла з роботи і стала доглядати за матір’ю. Миколі набридла тіснота в квартирі, запахи, поведінка матері. І він вирішив знайти жінку і піти до неї жити. Незабаром він і познайомився з Тамарою.
Цілих два місяці Микола приходив до квартири Тамари. Видно, йому сподобалося жити у неї в чистоті, в затишку, тим більше свою пенсію він витрачав тільки на себе. Можливо, сусіди все ж б викликали поліцію. Але одного разу син Тамари зустрів Миколу біля під’їзду і суворо з ним поговорив. Відтоді Микола більше не набридав Тамарі. І вона з радістю повернулася до свого звичного життя.
Фото ілюстративне.
