fbpx
Дозвілля
Мама вважає, що якщо додала нам на квартиру, то може і сама в будь-який час приїхати, і гостей до нас запросити

Мама у мене проста, як п’ять копійок. Зазвичай це кумедно, але зараз чомусь зовсім не смішно. Справа в тому, що свого часу вона додала нам двісті тисяч на покупку квартири. Відтоді вона свято впевнена, що має повне право приїжджати, коли їй заманеться, навіть не попередивши нас, та ще й гостей до нас кликати.

Ми з чоловіком дуже старалися взяти квартиру без позики. Були вже деякі заощадження, продали дещо, залишалося ще трохи. Частину грошей дали свекри, а частина моя мама. Велика їм за це подяка. І якщо зі свекрами ніяких проблем немає, то мама тепер стала моєю головним випробуванням.

Сама вона живе в області, а ми в обласному центрі. Після покупки нами квартири, мама вирішила, що у неї теж є тут нерухомість. Тому вона не вважає за потрібне узгоджувати свої візити.

Перший раз ми з чоловіком вже спати збиралися, коли дзвінок у двері пролунав. Чоловік пішов відкривати, а там радість неземна – теща приїхала. Він її, звісно, пустив, пішов за мною і шипить по дорозі, що я повинна була його попередити. Я б із задоволенням, тільки ось я сама була не в курсі.

Мама взагалі не ніяковіла. Розклалася в залі, добре, що у нас кімнати непрохідні. Годин до 12 я з нею сиділа пила чай, тому що їй було нудно і хотілося поговорити. На ранок я була ніяка, бо не виспалась абсолютно. Затрималася вона у нас на три дні, перед від’їздом я попросила її сповіщати про свої приїзди наступного разу, а вона так здивовано подивилася і каже, що в цій квартирі і її гроші є, що ж їй тепер, тут місця не знайдеться.

Я сяк-так стрималася, щоб не гаркнути, що і свекри грошей давали, так що тепер, всім табором жити, але промовчала. Просто попросила попереджати, щоб ми були готові. На тому і розпрощалися.

Наступний мамин приїзд був десь через місяць – знову як сніг на голову. Вона пояснила, що сусід просто в нашу сторону їхав, ось вона все кинула і приїхала, а попередити забула. Цього разу перед від’їздом зажадала собі комплект ключів, на випадок, якщо приїде вдень, а нас не буде. Щоб під дверима не чекати.

Мені хотілося сказати, що без господарів їй тут робити нічого, але замість цього вигадала, що замок заїдає, тому ми будемо міняти його, як і ключі.

З кожним маминим приїздом тримати себе в руках було все складніше і складніше. Вона поралася в квартирі, як у себе вдома, переставляла речі, перекладала одяг в шафах, купувала в дім якісь недолугі штучні квіти. На все одна відповідь – ну я ж теж в покупці квартири брала участь.

Чоловік мене заспокоював і просив не злитися. Теща йому заважала не сильно, у них хороші стосунки. А ось мене, господиню будинку, дратувала наявність ще однієї господині. Але і ображати маму за просто так не хотілося.

Але вона сама переборщила і змусила мене піти на крайні заходи, коли в свій останній приїзд без мого відома запросила повну хату своїх приятельок.

Те, що вона сама заявилася раптово, мене вже навіть не здивувало. Але коли я збиралася на роботу, мама голосно говорила по телефону, обіцяла зустріти якусь Світла з вокзалу. Звісно, мене це насторожило. Я пішла уточнювати.

Мама активно збиралася. Я поцікавилася її планами і вона без задньої думки видала, що сьогодні до неї приїжджають три подруги інститутські, зустрітися вирішили.

Вже знаючи відповідь, я все-таки запитала, де подруги збираються зупинятися. Мама на мене подивилася, як ніби я інопланетянка, а потім сказала, що тут, у нас і зупиняться.

– Та ти не переживай, ми і на підлозі нормально розмістимося, тільки постільна треба буде і ковдри з подушками.

Ну хоч на тому подяка, що на наше ліжко не претендуєте. Але такої кількості подушок і ковдр у нас все одно немає. Та й що це за мода – кликати гостей в чужий дім?

Але мама відповіла, що не вважає цей будинок чужим, вона ж в нього вкладалася. Я тільки зубами скреготнула і втекла на роботу, щоб не посваритися з мамою остаточно.

Увечері нас на кухні чекала мила компанія тіточок, їдять смакоту, випивають. Ми привіталися, швидко прослизнули в спальню, щоб їм не заважати. Я все чекала, коли чоловік мені втик зробить, але він мовчав.
Тітоньки голосно спілкувалися і реготали до третьої години ночі. Я кілька разів виходила, просила бути тихіше, вони на якийсь час вщухали, а потім все заново.

На наступну ніч ми поїхали на дачу до свекрів, бо вдома спати було неможливо. Та й просто перебувати важко. Ці жінки взагалі не в курсі, що означає бути тихими.

Мама була щасливою, тільки от ми три дні жили на дачі, тому що у власному домі було неможливо перебувати. Я вирішила ще раз поговорити з мамою, але знову почула, що вона брала участь, а значить має право… Тут вже я не стрималася, сказала, що віддам їй ці гроші, тільки б вона перестала розпоряджатися нашою квартирою, як своєю.

Звісно ж, на мене образилися. Звісно ж, зі мною не розмовляють. Я почуваюся винуватою, але і вічно прогинатися під мамині інтереси я не можу.

Фото ілюстративне.