fbpx
Дозвілля
Коронна фраза моєї тещі: « – Ніхто нікому нічого не винен». Не знаю, може й так, але ж не в нашій ситуації

У мене дружина і двоє малолітніх дітей. І теща, яка живе разом з нами.

Після одруження ми з дружиною спочатку знімали квартиру. Але незабаром у неї пішов у засвіти батько, і матір залишилася одна. Одна в чотирикімнатній квартирі в центрі міста. Місто у нас обласне, тому про розмін житла мова навіть не піднімалася. Це було б просто нерозумно. Тим більше що дружина – єдина дитина в сім’ї.

Недовго роздумуючи, ми з дружиною переїхали до матері. Кімнат достатньо і місця для всіх в надлишку.

Після появи двійні нам стало трохи складно, так як дружина пішла в декрет, а я втратив добре оплачувану роботу. Збанкрутувала фірма, в якій я працював і мав хорошу перспективу. Довелося влаштуватися на більш-менш підходящий оклад, але грошей не вистачає. Ми ледве-ледве зводимо кінці з кінцями.

Допомоги від тещі чекати не доводиться. Вона живе за принципом: ми самі всього досягли і ви самі досягнете, якщо захочете. Але якщо взяти до уваги той факт, що у неї була одна дитина, а тут відразу двоє, то паралель не проводиться. Взагалі не проводиться.

Теща має досить таки хорошу пенсія, як держслужбовець. Та й працює вона досі. Спеціаліст вона прекрасний і її цінують дуже Але ось співчуття у неї ні крапельки.

Ви самі знаєте, які зараз ціни на дитячі речі. Тим більше для немовлят. А їх двоє. Ми з дружиною економимо на всьому. Відмовляємо собі в усьому, щоб протягнути до наступної зарплати. А теща, тим часом, ні в чому собі не відмовляє. Вона навіть зажадала роздільного харчування, щоб не витрачати зайві гроші на нас. Як вона каже, вона все життя жила для когось, а тепер прийшов час пожити для себе.

Я все розумію. Кожна людина має повне право на свої бажання і потреби. Я згоден, що в цьому житті ніхто нікому нічого не винен. Але є ж чисто людське ставлення до оточуючих. А тут мова йде про найближчих людей: про дочку і онуків. Про себе я взагалі мовчу.

Я не претендую на її гроші. Не подумайте нічого такого. Я дорослий мужик і сам можу подбати про свою сім’ю. Я і подбаю. Просто мені не просто дивитися, як дружина розтягує і економить на всьому. Ті ж підгузки одягаються тільки на прогулянку, вдома по-старому, тканинні багаторазові пелюшки.

Невже так шкода або складно, не знаю, виділити своїй дочці хоч тисячу гривень допомоги в місяць. Нам багато і не потрібно, але вони врятували б становище. Я впевнений, що незабаром зможу виправити ситуацію, але поки ми повинні ретельно продумувати кожну свою покупку.

Мені просто цікаво, коли теща стане зовсім старенька, як тоді вона буде себе поводити? Адже її фраза про те що ніхто нікому нічого не винен у нашому домі стала лозунгом і повторюється ледь не щодня. Принаймні я її точно не забуду.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.