Колєжанка вернулася з Польщі та й розказує. Запросили її у звичайну польську школу викладати для дітей біженців. Її висновки такі.
1. Тотальна більшість дітей – росмовні. Між собою і з батьками – рос.
2. Гнітючо слабке знання англійської. Навіть старшокласники англійську знають на рівні польських молодших класів.
3. Польська мова за 4 місяці перебування в Польщі – нуль. Узагалі ніяк. Абсолютна мовна дискваліфікація і нездатність навіть елементарний побутовий рівень.
4. Демонстративна ігнорація польської дійсності. Адаптація під неї дорівнює нулю. Жодного бажання. Асимілятивна гнучкість – відсутня.
5. Музика в телефоні – суцільна раша. На випускний дали завдання підготувати пісню. Наші діти хотіли «Я салдат» у виконанні групи Пятніца. Для них це укрмузика.
6. Українське Міносвіти вдалося до шаxрайства: попросило Польщу внести до переліку іноземних мов російську – і наші діти з-поміж англійської, німецької та іспанської вибирають російську як буцімто іноземну. З цього предмету – рекордно високі бали. Лише з цього.
7. Колєжанці соромно пояснювати польським колегам усі тонкощі. Спочатку пояснювала й навіть захищала, а потім побачила марність цього. Приїхала минулого тижня додому. Не поїде більше, хоча кличуть.
