Коли мій брат вирішив виїхати на постійне місце проживання за кордон, від усіх відвернувся. Навіть від батьків. Хоч його в дитинстві особливо балували увагою, він поводився не надто гарно.
Брат постійно потрапляв у якісь неприємності, і мамі доводилося червоніти і виправдовувати сина. З віком розуму не побільшало, тільки верби золоті росли за ним все вищими.
Поки він за кордоном був, наших батьків не стало. Квартира дісталася мені, тому що вони не хотіли, аби я ділила майно з братом який і знати про себе не давав.
Я ніколи не розуміла брата і вважала, що саме через нього батьки так рано покинули цей світ. Як би там не було, а він був їхнім сином і дуже вже вони за нього переймались. А що таке для двох батьків невідомість?
З’явився мій брат на горизонті за п’ять років по тому. Від спільних знайомих я дізналася, що в нього з’явилася жінка. Ще й із дітьми. Я лиш рукою махнула: його життя його відповідальність.
Незабаром я вийшла заміж, тож батьківську квартиру здала в оренду. Чоловік мав своє житло, а продавати нерухомість ми не хотіли. За два роки з’явилась донька. А коли їй виповнився рік, я відчула, що при надії вдруге, то був синочок. І тут на обрії з’явився брат.
Він просто благав впустити його пожити хоча б на якийсь час у квартиру батьків. Він привів із собою дружину, яка була на восьмому місяці, аби я пошкодувала його і увійшла в положення. Мабуть, мій стан і те, що я також була при надії зіграло роль, я пустила їх туди пожити.
На роботу брат не поспішав влаштовуватись. Мені він дзвонив лише тоді, коли йому потрібні були гроші. Я допомагала адже ж розуміла, що дітей треба чимось годувати.
Наші дітки з’явились на світ майже водночас. На виписку приїхав мій чоловік. Йому довелося забирати і мене, і невістку, бо брат не відповідав на дзвінки. Певне, забув про все від щастя.
Наступного дня я придбала дитячі речі у стоку та попросила чоловіка відвезти дружині брата. Вона йому не відчинила. Чоловік уже йшов додому, але вирішив зазирнути до поштової скриньки. Там були квитанції за кілька місяців їхнього проживання в квартирі не оплачені і суми значні.
Чоловік приїхав додому не в гуморі, бо ж ми просто не мали вільних грошей на те, аби все оплатити. Ми одразу зателефонували моєму брату, невістці, але намарне.
Тоді сіли в авто із ключами від батьківської квартири. Та замки брат замінив, тож я викликала відповідну службу і двері відчинили нам вони. Увесь той час у квартиру була невістка. Щойно ми зайшли, та раптом заголосила:
— Що вам треба у нашому домі? Що ви тут улаштували? У мене троє дітей, що тут відбувається?
Жінка, яку я врятувала від холоду і злиднів розходилась не на жарт перейшла на особистості і слів не добирала. Отак мені віддячили за добро.
Брат спочатку ховався за її спиною, а потім не втримався:
— Ти сама винна, треба було справедливо ділити майно. Наговорила батькам на мене, ось вони тобі і все залишили. Я цього так не залишу.
Коли ж я сказала що ті повинні зібрати речі вийти в двері вже до вечора почалось щось неймовірне:
— Та як ти смієш? Ти виставиш трьох дітей надвір і залишиш їх просто неба? Ти будеш спокійно спати, якщо твої племінники будуть шукати притулку невідомо де? – не стримував себе брат.
Я ж просто мовчала і чекала коли ті почнуть збирати речі. Звісно, просто все не скінчилось, виселялись вони голосно і я того не бажаю нікому пережити, настільки неприємною були ті сцени.
А я й досі не розумію а чому брат так вчинив? Незважаючи на все що нам довелось пережити після того, як він зник, я ж із чистою душею його пустила у квартиру, грішми допомагала, продуктами. Мені здається що люди повинні були б триматись того шансу, радіти, що все добре складається.
Брат знову зник із мого життя. Навіть не знаю, де вони усі зараз. Після цього інциденту наше спілкування з братом зійшло нанівець. Але я не шкодую.
Головна картинка ілюстративна.
