Руда кішка Плюша, представниця перської породи, що не дуже любила холод і сьогодні шипіла на кожного, хто насмілювався не тільки пройти повз її царську особу, а й піднести руку, щоб погладити… Характер у кішки був складний, але господарі її дуже любили і все пробачали.
Плюша продовжувала шипіти навіть тоді, коли мама з сином стояли одягнені в передпокої.
– Ш-ш-ш…
– Мамо, на кого Плюша там шипить, нас же в кімнаті немає?
– На життя скаржиться…
Це вона вміла. Плюша потрапила в сім’ю місячним кошеням. Віддавали її майже даром. Кошеня відбракували. Настя, почувши, що може розраховувати на таке кошеня, не замислюючись, поїхала за ним, хоча тоді ні про яке кошеня навіть не мріяла. Вона тільки вийшла заміж і житла свого у молодої пари ще не було. Кішечка виявилася з характером – вона визнавала тільки Настю, а Ігору діставалося шипіння і піднята лапа з гострими кігтями.
Через два роки пара переїхала в свою квартиру, а через рік народився син Артем. На загальний подив, Плюша прийняла його в своє коло. Поки малюк ріс, кішка ні разу не подряпала його і навіть дозволяла йому себе погладити.
З непростим характером кішки всі мирилися і любили її такою, якою вона була. Ось уже 10 років…
Настя по дорозі на роботу згадала, що забула сніданок на столі. Вона вирішила повернутися, бо недалеко відійшла від дому. Підійшовши до під’їзду, Настя почула жалібне нявчання у себе над головою. На вулиці було досить темно, але вона все ж розгледіла на гілці дерева силует кішки чи кота. Настя включила ліхтарик на мобільному і посвітила вгору. Те, що вона побачила, глибоко вразило її. На неї дивилася Плюша.
– Цього не може бути. Не минуло й 10 хвилин. Ти ж в кімнаті була, коли я йшла?
Кішка зрозуміла, що привернула до себе, нарешті, увагу і почала кричати з подвійною силою. Та й 20-градусний мороз не сприяв сидіннюна гілці.
Настя розгублено думала, що ж робити. Кішка сиділа не так високо, і Настя вирішила, що якщо притулити драбину, то можна її дістати. Згадавши, що сусід з верхнього поверху робить зараз ремонт і у нього могла бути драбина, Настя піднялася до нього. Сусід погодився допомогти, і через 5 хвилин вони разом спустилися в двір. Поблизу дерева вже зібрався народ, обговорюючи, як допомогти бідоласі.
Микола Петрович притулив драбину до дерева і почав підніматися. Настя тримала драбину і одночасно дивилася вгору. У якийсь момент вона дозволила собі засумніватися, що це Плюша, але коли Микола Петрович уже простягнув до кішки руку, щоб схопити, і та грізно зашипіла, сумніви відразу відпали.
Руки Миколи Петровича від глибоких подряпин врятували рукавички. Кішка благополучно була передана господині, до якої вона відразу притиснулася і замуркала. Настя відразу закрутила її в свій шарф, подякувала сусідові і побігла додому гріти замерзлу Плюшу.
А коли вона відкрила двері і зайшла в квартиру, з ліжка зістрибнула сонна Плюша і попрямувала до господині, але на півдорозі зупинилася.
– Плюшо? Ти вдома?
Настя подивилася на кішку, яку тримала в руках. Так, це була перська руда кішка, неймовірно схожа на Плюшу, але відмінності все ж були. Звичайно в темряві Настя їх не розгледіла. Кішка з надією подивилася Насті в очі і лизнула її ніс.
Плюша тим часом підійшла до ніг Насті і подивилася спочатку їй в очі, давши зрозуміти, що вона думає про свою господиню, а потім почала уважно розглядати кішку. Обидві сверлили одна одну очима.
Настя зателефонувала на роботу і сказала, що затримається, вирішивши дочекатися сина зі школи. Удвох вони точно щось придумають…
Артем розповіддю про порятунок був вражений, шкодував, що сам не брав участі в ньому і слізно просив залишити другу кішку у них. Дві Плюші в цей час гризли корм в різних кутах, спостерігаючи одна за одною. Настя вирішила поки написати оголошення про знайдену кішку, бо її могли шукати господарі, і ввечері разом з чоловіком їх розклеїли.
Час наближався до приходу господаря…
Несподівано знайдена кішечка побігла в передпокій, і в цей же час в замку повернули ключ.
– Плюшо? Ти мене вирішила зустріти? – здивувався Ігор.
Кішка почала тертися об ноги і голосно муркотіти.
– Дивовижно! І погладити тебе можна?
– Татку, правда красива кішечка? Можна ми залишимо її собі? – запитав Артем.
– Синку, дай татові роздягнутися і ми йому все розповімо, – сказала Настя.
Ігор дивився то на дружину, то на сина, то на кішку, абсолютно нічого не розуміючи. Але коли він увійшов до кімнати, то перше, що він почув, це було шипіння їх рідної кішки, яка лежала на дивані і давала зрозуміти, що вся ця ситуація їй не дуже подобається.
– Їх дві? Але звідки?
Настя розповіла історію порятунку кішки з дерева, і що вона переплутала чужу кішку з Плюшкою, яка схожа на неї як дві краплі води.
– Ну ти даєш! Її ж, напевно, шукають господарі, – сказав Ігор.
– Я вже оголошення написала. Давай розвісимо.
Кішка зрозуміла, що розмовляють про неї і заскочила Ігору на коліна.
– Не бійся, якщо господарі не знайдуться, залишишся у нас. Не кинемо тебе, – сказав він їй.
– Ура! – закричав Артемко.
На оголошення ніхто так і не відгукнувся. Кішку ніхто не шукав… І вона залишилася в їхній родині.
Згодом кішечки подружилися і тепер у вікні їх квартири можна було побачити двох перських кішок, схожих один на одного як дві краплі води…
Автор Iryna Stolyarova.
Фото ілюстративне.
