Хочу покинути чоловіка на візку. Читала багато історій про те, як люди, які не ходять після нещасного випадку, відновлюються і щасливо живуть зі своїм подружжям, а хтось навіть знаходить кохання вже, наприклад, після травм, отриманих на службі. Мені залишається тільки захоплюватись подібними новинами. Особлива роль у подібних оповіданнях дістається жінкам, адже вони доглядають чоловіків, допомагають їм під час реабілітації.
Нещодавно у моїй родині сталося нещастя. Чоловік тепер не ходить. Переніс ускладнення і недугу. Сам себе доглядати не може. Діти виросли і роз’їхалися різними містами. Під час реабілітації приїжджали, підтримували мене та батька.
Дехто впізнає себе у моїй ситуації. Протягом багатьох років говорила чоловікові, коли він скаржився на важкість у грудях, що треба перевіритись, сходити до лікаря. Навідріз відмовився їсти більше овочів та фруктів, не сідав на дієту, хоч би скільки я казала.
Терпіння урвалось, вирішила, що не маленький, сам відповідає за своє життя.
Тепер чоловікові потрібен постійний догляд. Мені зараз 52 роки. Я доглядаю себе, стежу не лише за фігурою, а й за здоров’ям, правильно харчуюся. Чому я повинна витрачати свої роки на те, щоб доглядати людину, яка вибрала зовсім інший спосіб життя? Він сам своє здоров’я посадив.
Я люблю чоловіка, правда, але покласти своє життя на догляд за лежачим, цього робити не хочу. Зараз найняла доглядальницю, щоб вона була цілодобово поряд. Лікарі не гарантують відновлення, але діти вже образилися та перестали зі мною спілкуватися. Я пригнічена, з одного боку розумію їхню реакцію, але чому ніхто не подумав про те, що лягає на мої плечі?
